ПРОБЛЕМИ РАДІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ ТА РАДІОБІОЛОГІЇ

ОСОБЛИВОСТІ ІНДУКЦІЇ ТА ПЕРСИСТЕНЦІЇ ПРИХОВАНОЇ ПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ ОСІБ, ЯКІ ПРОФЕСІЙНО КОНТАКТУВАЛИ З ІОНІЗУЮЧОЮ РАДІАЦІЄЮ

М. А. Пілінська, С. С. Дибський, О. Б. Дибська, Л. І. Швайко, В. О. Сушко
Державна установа “Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України”, вул. Мельникова, 53, м. Київ, 04050, Україна

Мета дослідження. Дослідити індукцію прихованої хромосомної нестабільності у осіб, які професійно контактували з іонізуючою радіацією, та її персистенцію in vitro в послідовних мітозах.
Матеріали і методи. З використанням тестів “G2-bleomycin sensitivity assay” та двотермінового культивування лімфоцитів периферичної крові проведено добровільне цитогенетичне обстеження 15 осіб, які брали участь у роботах з перетворення об’єкту “Укриття” ДСП “Чорнобильська АЕС” на екологічно безпечну систему. Всього проаналізовано 24 034 метафази, з яких 12 243 – без мутагенного навантаження; 11 791 – при дії блеоміцину in vitro в концентрації 0,05 мкг/мл.
Результати. За величиною та динамікою фонового та індукованого блеоміцином цитогенетичних ефектів при різних строках культивування лімфоцитів професійна група вірогідно відрізнялись від групи порівняння в бік зростання показників хромосомної нестабільності з суттєвими міжіндивідуальними коливаннями.
Висновок. Встановлено міжіндивідуальні відмінності персистенції радіаційно-індукованої прихованої хромосомної нестабільності в послідовних генераціях соматичних клітин людини.

Ключові слова: іонізуюча радіація, блеоміцин, тестуюча мутагенна дія, прихована хромосомна нестабільність, персистенція цитогенетичного ефекту в послідовних мітозах.

Проблеми радіаційної медицини та радіобіології. 2014. Вип. 19. C. 321–333.