ПРОБЛЕМИ РАДІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ ТА РАДІОБІОЛОГІЇ

ОСОБЛИВОСТІ ПАТОЛОГІЇ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ У ДІТЕЙ ІЗ СИНДРОМОМ ДИСПЛАЗІЇ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ СЕРЦЯ, ЯКІ НАРОДИЛИСЯ ВІД БАТЬКІВ, ОПРОМІНЕНИХ В ДИТЯЧОМУ ВІЦІ В РЕЗУЛЬТАТІ АВАРІЇ НА ЧАЕС

В. Г. Кондрашова, І.Є. Колпаков, В. Ю. Вдовенко, В. М. Громадська, В. Г. Боярський,
Т. В. Гриценко, О. Я. Плескач, Є. І. Степанова
Державна установа “Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академіїмедичних наук України”, вул. Мельникова, 53, м. Київ, 04050, Україна

Мета. Визначити особливості хронічної патології верхніх відділів шлунково-кишкового тракту в дітей із синдромом дисплазії сполучної тканини серця (СДСТС), які народилися від батьків, опромінених в дитячому віці в результаті аварії на ЧАЕС.
Матеріали і методи. Обстежено 120 дітей з синдромом дисплазії сполучної тканини серця (I група) та 75 пацієнтів без її ознак (II група). СДСТС встановлювався за допомогою ехокардіографії у В- і М-режимах та допплерокардіографії. Фіброезофаго-гастродуоденоскопічне дослідження проводилося гнучким ендоскопом GIF-P3 фірми “OLYMPUS”. Структура паренхіматозних органів черевної порожнини оцінювалася за допомогою ультрасонографічного дослідження.
Результати. Встановлено, що у дітей із СДСТС має місце більш рання маніфестація захворювань верхніх відділів шлунково-кишкового тракту(ВВШКТ) (з дошкільного віку) та зі збільшенням віку більше простежується системність ушкодження різних органів і систем (кількість нозологічних форм хвороб на одну дитину у дітей I групи 6,8, а в II групі – 4,9). Клінічні прояви хронічних захворювань ВВШКТ у дітей із СДСТС характеризуються більш частими загостреннями на тлі психоемоційних та фізичних перевантажень; більшою частотою кишкової моторної дисфункції, частіше супроводжуються розладами нервової системи (80,0 %) і хронічними вогнищами інфекції (62,2 %). Ендоскопічна картина хронічної патології ВВШКТ у дітей із СДСТС характеризується поєднанням запального процесу в слизовій оболонці у вигляді різних форм езофагіту, еритематозної та гіпертрофічної гастродуоденопатії з порушеннями моторики ШКТ у вигляді гастроезофагеального та дуоденогастрального рефлюксів (73,34 %). Деструктивні ураження, в основному дуоденальної зони, зустрічаються з частотою 20,00 %.
Висновки. В структурі захворювань травної системи дітей, які народилися від батьків, опромінених в дитячому віці, у віддалений період Чорнобильської катастрофи переважає патологія верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, а саме хронічний гастродуоденіт, що має, як правило, сполучений характер із залученням в патологічний процес декількох зон травного каналу. У дітей із СДСТС має місце більш рання маніфестація захворювань ВВШКТ та зі збільшенням віку більше простежується системність ушкодження різних органів і систем. Провідними факторами у формуванні патології ВВШКТ у дітей із СДСТС є рефлюкси різноманітної локалізації, що потребує включення в терапевтичний комплекс різноспрямованих заходів з профілактики рефлюксної хвороби.

Ключові слова: дисплазія сполучної тканини, патологія шлунково-кишкового тракту, діти, Чорнобильська аварія.

Проблеми радіаційної медицини та радіобіології. 2014. Вип. 19. C. 287–297.