ПРОБЛЕМИ РАДІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ ТА РАДІОБІОЛОГІЇ

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ НЕЗЛОЯКІСНОЇ ЕНДОКРИННОЇ ПАТОЛОГІЇ В ОСІБ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВНАСЛІДОК АВАРІЇ НА ЧАЕС, ТА РОЛЬ ГОРМОНАЛЬНИХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ

О. В. Камінський
Державна установа “Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України”, вул. Мельникова 53, м. Київ, 04050, Україна

Мета дослідження. Визначити роль міжсистемних гормональних зв’язків у розвитку найбільш поширених незлоякісних клініко-метаболічних порушень, що виникли в центральній та периферичній ланках ендокринної системи в осіб, які зазнали впливу іонізуючого випромінення внаслідок аварії на ЧАЕС.
Матеріал та методи. Проведено ретроспективний аналіз незлоякісних ефектів дії іонізуючого випромінення на ендокринну систему 18 192 осіб, постраждалих внаслідок аварії (ОПВА) на ЧАЕС, за даними клініко-епідеміологічного реєстру ДУ “Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України” за період 1993–2010 рр. Залучені антропометричні дані, лабораторні біохімічні та гормональні показники, ультразвукове дослідження щитоподібної залози, дози зовнішнього опромінення, обчислювалися коефіцієнти інсулінорезистентності.
Результати. За даними клініко-епідеміологічного реєстру у ОПВА на ЧАЕС частота патології щитоподібної залози почала помітно зростати через 10 років після впливу радіаційного чинника, в середньому, становила 39,33 %, для вузлового зоба 14,35 % (р < 0,01 до загальної популяції) та для хронічного аутоімунного тиреоїдиту близько 8% (р < 0,01). При проведенні поглибленого клінічного верифікаційного дослідження ОПВА частота дифузного нетоксичного зоба становила 40,4 % (χ2 Ятса = 73,82; р = 0), вузлового зоба – 23,1 % (χ2 Ятса = 14,13; р = 0,002) по відношенню до осіб з групи контролю (4,8 та 17,6 %, відповідно). В обстежених осіб встановлені міжсистемні гормональні зв’язки, що свідчать про формування тиреоїдної патології під впливом дії іонізуючого випромінення завдяки інсулінорезистентності на тлі надлишкового накопичення жирової тканини, що супроводжується зростанням індексу маси тіла, рівнів С-пептиду та лептину, виникнення ліпідних порушень.
Висновки. Встановлено достовірне підвищення частоти патології щитоподібної залози (у 1,5–3 рази), цукрового діабету 2 типу (у 3–7 разів), передожиріння і ожиріння (на 25,67 %), метаболічного синдрому (у 5 разів) у віддалені післяаварійні терміни у порівнянні з загальною популяцією населення України. Виявлені складні патогенетичні міжсистемні гормональні взаємозв’язки, що сприяють виникненню патології щитоподібної залози за рахунок розвитку інсулінорезистентності, супутньої гіперінсулінемії, збільшення індексу маси тіла та інших гормональних і біохімічних чинників.

Ключові слова: аварія на ЧАЕС; особи, які постраждали внаслідок аварії, іонізуюче випромінення; ендокринна система; щитоподібна залоза; ожиріння; цукровий діабет.

Проблеми радіаційної медицини та радіобіології. 2014. Вип. 19. C. 256–266.