ПРОБЛЕМИ РАДІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ ТА РАДІОБІОЛОГІЇ

ДЕПРЕСІЯ та ІОНІЗУЮЧЕ Випромінювання
К. М. Логановський, З. Л. Василенко
Державна установа “Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академіїмедичних наук України”, вул. Мельникова, 53, м. Київ, 04050, Україна

Метою цієї проблемної (дискусійної) статті є аналіз літературних даних у співвіднесенні з результатами власних досліджень щодо потенційної ролі іонізуючого випромінювання в ґенезі депресивних розладів. Депресія — один з найбільш істотних і довготривалих наслідків атомних бомбардувань, ядерних випробувань і радіаційних аварій. В учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підвищена поширеність депресивних станів (18,0 та 13,1% у контролі) і рівень суїцидів. Депресія переважно спостерігається в структурі органічної психічної патології на тлі цереброваскулярних захворювань. У клінічній картині переважає астеноадинамічна та астеноапатична депресія. Депресивні розлади при радіаційних надзвичайних ситуаціях є поліфакторними, тобто, результатом комплексного психогенного та радіологічного впливу катастрофи, дії традиційних чинників ризику, соматоневрологічної патології, генетичної схильності, преморбіду тощо. У той же час, роль іонізуючого випромінювання в ґенезі депресії також безсумнівна. Цей вплив може бути як прямим (на центральну нервову систему), так і опосередкованим через соматоневрологічну патологію (мультиорганну дисфункцію), а також за допомогою багатьох патогенетичних механізмів впливу іонізуючої радіації на головний мозок, які були відкриті недавно. Необхідні аналітичні клініко-епідеміологічні дослідження з верифікацією депресії і доказовим встановленням ролі радіаційного та нерадіаційних чинників ризику.

Ключові слова: депресія, суїцид, іонізуюче випромінювання, Чорнобильська катастрофа, охорона психічного здоров’я, радіаційна медицина, нейропсихіатрія.

Проблеми радіаційної медицини та радіобіології. 2013. Вип. 18. C. 200–219.