|
В. Ю. Вдовенко, В. А. Позниш, І. Є. Колпаков, М. В. Гуртавцова, А. А. Чумак
Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини, гематології та
онкології Національної академії медичних наук України», вул. Юрія Іллєнка, 53, м. Київ, 04050,
Україна
ОЦІНКА ВПЛИВУ СТРЕСОВИХ ЧИННИКІВ ТА ВАРІАНТІВ ПОЛІМОРФІЗМУ 5-HTTLPR ГЕНА ТРАНСПОРТЕРА СЕРОТОНІНУ (SLC6A4) НА ТРИВОЖНІСТЬ У ДІТЕЙ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
Вступ. Повномасштабна війна в Україні створила безпрецедентний психосоціальний стрес для дітей, що призводить до підвищеної тривожності. Додатковим несприятливим чинником може бути проживання на радіаційно
забруднених територіях. Водночас індивідуальна генетична вразливість (поліморфізм 5-HTTLPR гена серотонінового транспортера) здатна модулювати реакцію на хронічний стрес. Метою цього дослідження було з’ясувати, як воєнні та радіаційні стресори впливають на рівень особистісної тривожності у дітей і чи модулює цей
зв’язок генотип 5-HTTLPR.
Мета: оцінити взаємодію між стресовими чинниками, пов’язаними з війною, та варіантами поліморфізму
5-HTTLPR гена транспортера серотоніну (SLC6A4) щодо рівня тривожності у дітей шкільного віку.
Методи. Проведено крос-секційне обстеження 231 дитини віком 10–17 років із трьох регіонів України, що зазнали бойових дій (частина учасників проживала на радіаційно забруднених територіях). Анкетування охоплювало дані про воєнні стресори (вимушене переміщення, перебування в окупації, частота повітряних тривог тощо) та психометричні шкали, зокрема STAI (особистісна тривожність). Виконано генотипування 5-HTTLPR методом алель-специфічної ПЛР. Дані проаналізовано регресійними методами з оцінкою асоціацій та взаємодії
«ген x середовище» (G x E).
Результати. Діти, які пережили інтенсивні воєнні стресори або регулярно зазнавали впливу повітряних тривог,
мали достовірно вищий рівень особистісної тривожності (p < 0,01). Найсильнішим предиктором високої тривожності був високий рівень реакції на повітряні тривоги (OR ≈ 31; p < 0,001). Проживання у зоні радіаційного контролю не мало значущого впливу на тривожність (p = 0,48). Вплив сукупного стресу на тривожність був
майже вдвічі сильнішим у дітей-носіїв S-алеля 5-HTTLPR, ніж у носіїв генотипу L/L (ефект G x E, p < 0,001).
Висновки. Хронічні воєнні стресори суттєво підвищують рівень тривожності дітей, причому генетично вразливі
особи (носії S-алеля 5-HTTLPR) реагують на стрес значно сильніше. Результати підкреслюють необхідність урахування генетичних факторів у психосоціальній допомозі дітям, які переживають війну, з акцентом на найбільш
уразливих (переселенці, сім’ї військових).
Ключові слова: 5-HTTLPR; діти та підлітки; особистісна тривожність; воєнні стресори; генетична вразливість;
взаємодія ген-середовище; радіаційно забруднені території.
Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2025. Вип. 30. C. 372-397. doi: 10.33145/2304-8336-2025-30-372-397
 повний текст
|
