|
І. В. Абраменко, Н. І. Білоус, А. В. Мовчан, А. А. Чумак, І. С. Дягіль, З. В. Мартіна
Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини, гематології та
онкології Національної академії медичних наук України», вул. Юрія Іллєнка, 53, м. Київ, 04050,
Україна
АНАЛІЗ ЕКСПРЕСІЇ ГЕНА IGLV3-21 ЛЕГКИХ ЛАНЦЮГІВ ІМУНОГЛОБУЛІНІВ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ЛІМФОЦИТАРНУ ЛЕЙКЕМІЮ
Мета: аналіз частоти експресії гена IGLV3A21 легких ланцюгів імуноглобулінів у хворих на хронічну лімфоцитарну лейкемію (ХЛЛ) та асоціацій з клінічним перебігом захворювання, з урахуванням радіаційного анамнезу
пацієнтів.
Методи. Дослідження проведено в групі 244 хворих на ХЛЛ. Основна група (n = 106) включала 84 учасників
ліквідації наслідків аварії (ЛНА) на Чорнобильській АЕС, 16 мешканців територій України, контамінованих
радіонуклідами, та 6 евакуйованих осіб. Груп порівняння складалась з 138 хворих, які не мали в анамнезі даних
щодо впливу іонізуючого випромінення (ІВ). Діагноз ХЛЛ встановлений на підставі клініко-гематологічних даних та результатів імунофенотипування клітин периферичної крові. Перебудова легких ланцюгів імуноглобулінів (IGLV) у 132 хворих визначена за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) з наступним секвенуванням за BIOMED-2 протоколом. У 112 хворих досліджували експресію IGLV3A21 гена методом ПЛР у реальному часі. Дослідження мутаційного статусу генів важких ланцюгів імуноглобулінів (IGHV), мутацій генів TP53 і
SF3B1 проводили методом ПЛР з наступним секвенуванням. Статистичні дослідження проведені з використання
програмного пакету SPSS software package, version 20.0.
Результати. Ідентифіковано 24 хворих (9,8 %) з експресією гена IIGHV3A21. Частота експресії не відрізнялась в
основній групі (6,5 %) та у групі порівняння (12,5 %), p = 0,087. В основній групі перебудова гена IGLV3A21 визначена виключно серед учасників ЛНА. IGLV3A21-позитивні хворі та хворі з експресією інших IGLV генів були
зіставні за статтю, віком, але частіше мали мутовані (М) IGHV гени (66,7 % проти 29,5 %; p = 0,0001) та експресували ген IGHV3A21 (37,5 % проти 3,2 %; p = 0,0001). Виявлена підвищена частота мутацій SF3B1 гена серед
IGHV3A21-позитивних випадків (47,4 % проти 21,2 %; p = 0,017). Водночас, частота мутацій генів TP53 (p = 0,596)
і NOTCH1 (p = 0,286) не розрізнялась залежно від експресії різних IGLV генів. Серед хворих з M IGHV генами тривалість періоду до прогресії (87 міс. проти 156 міс. серед IGLV3A21- випадків; p = 0,009) та загального виживання (106 міс. проти 167 міс., відповідно; p = 0,021) були коротшими за експресії гена IGLV3A21. За М IGHV генів негативними факторами прогнозу тривалості загального виживання при проведенні мультиваріантного регресійного аналізу визначено: стадія за Binet, вік > 65 years, експресія IGLV3A21 гена; тривалості періоду до прогресії: стадія за Binet, експресія IGLV3A21 гена та ініціальний лейкоцитоз > 70 Г/л. Результати були подібні у хворих обох груп.
Висновки. Отримані дані підтверджують негативне прогностичне значення експресії гена IGLV3A21 для визначення тривалості періоду до прогресії і загального виживання у хворих на ХЛЛ з M IGHV генами, незалежно від
радіаційного анамнезу.
Ключові слова: хронічна лімфоцитарна лейкемія; IGHV гени; IGLV3A21 ген; аварія на Чорнобильській АЕС; період
до прогресії захворювання; загальне виживання; SF3B1 мутації.
Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2025. Вип. 30. C. 299-309. doi: 10.33145/2304-8336-2025-30-299-309
 повний текст
|
