ПРОБЛЕМИ РАДІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ ТА РАДІОБІОЛОГІЇ

В. Б. Орел^1,2, А. А. Чумак³, В. Е. Орел^1,2, О. Ю. Галкін², О. І. Товстолиткін⁴, А. Г. Дєдков¹,
В. В. Остафійчук¹, С. О. Мамілов⁴, В. В. Шликов², О. В. Ганіч¹, О. Й. Дасюкевич¹,
О. Ю. Рихальський¹, О. С. Остапенко⁴

¹Державне некомерційне підприємство «Національний інститут раку», вул. Юлії Здановської, 33/43, м. Київ, 03022, Україна
²Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», вул. Янгеля, 16/2, м. Київ, 03056, Україна
³Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини, гематології та онкології Національної академії медичних наук України», вул. Юрія Іллєнка, 53, м. Київ, 04050, Україна
⁴Інститут магнетизму імені В. Г. Бар’яхтара Національної академії наук України, бульв. Академіка Вернадського, 36"б, Київ, 03142, Україна

ДОСЛІДЖЕННЯ КОМБІНОВАНОГО ВПЛИВУ СУПЕРПАРАМАГНІТНИХ НАНОЧАСТИНОК НАВАНТАЖЕНИХ ДОКСОРУБІЦИНОМ І НЕІОНІЗУЮЧОГО ЕЛЕКТРОМАГНІТНОГО ОПРОМІНЕННЯ НА КАРЦИНОСАРКОМУ УОКЕР-256

Мета: Дослідити комбінований вплив суперпарамагнітних наночастинок навантажених протипухлинним препаратом доксорубіцином і неіонізуючого електромагнітного опромінення на карциносаркому Уокер-256 з використанням магнітохімічної технології.
Матеріали та методи. Неінбредних щурів-самок розподілили на дві групи: контрольну (тварини-пухлиноносії без впливу) та експериментальну, якій вводили суперпарамагнітні Fe₃O₄ наночастинки (3 мг/кг, Sigma-Aldrich, CША), навантажені доксорубіцином (1,5 мг/кг, Pfizer, Італія), та піддавали впливу постійного магнітного (30 мТл) й електромагнітного поля (42 МГц) протягом 15 хв (5 сеансів із 2-го дня після перещеплення пухлини). Структурні зміни у пухлині оцінювали методом магнітно-резонансної томографії з магнітним полем силою 1,5 Тл, електромагнітним полем частотою 63,9 МГц (Intera, Philips, Нідерланди) з подальшим текстурним аналізом гетерогенності у програмному середовищі LifeX (Франція). Редокс-стан пухлини та крові визначали за рівнями вільного заліза, церулоплазміну, супероксидного аніон-радикала та оксиду азоту методом спектроскопії електронного парамагнітного резонансу.
Результати. Комбінований вплив призводив до зменшення об’єму пухлини на 44–64 % відносно контролю (p < 0,05) з 13 по 18 добу. У зоні інтересу пухлини значення текстурних параметрів (інтенсивність, ентропія, дисимілярність, автокореляція, кластеризація) на Т2-зважених магнітно-резонансних зображеннях були нижчими на 17–53 %, ніж у контрольній групі (p < 0,05). Після комбінованого впливу, електронно-парамагнітна резонансна спектроскопія засвідчила зниження рівнів супероксидного радикалу й оксиду азоту в пухлині (4,5 й 1,2 раза відповідно), а також зростання рівнів вільного заліза і церулоплазміну (на 11 %), зниження супероксидного радикалу (на 54 %) та оксиду азоту (на 26 %) в крові пухлиноносіїв, порівняно з контролем (p < 0,05).
Висновок. Вплив суперпарамагнітних наночастинок навантажених доксорубіцином під дією електромагнітного опромінення інгібує ріст карциносаркоми Уокер-256, знижує внутрішньопухлинну гетерогенність і змінює редокс-стан пухлини та крові.
Ключові слова: нанокомплекс, доксорубіцин, електромагнітне опромінення, магнітохімічна технологія, магнітно-резонансна томографія, гетерогенність пухлини, редокс-стан, карциносаркома Уокер-256.

Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2025. Вип. 30. C. 260-272. doi: 10.33145/2304-8336-2025-30-260-272

повний текст