ПРОБЛЕМИ РАДІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ ТА РАДІОБІОЛОГІЇ

Д. А. Курінний¹, О. М. Демченко¹,О. В. Земскова², Л. В. Неумержицька¹, Т. П. Лященко³,
С. Р. Рушковський^1,3

¹Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини, гематології та онкології Національної академії медичних наук України», вул. Юрія Іллєнка, 53, м. Київ, 04050, Україна
²Державна установа «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук України», вул. Платона Майбороди, 32, м. Київ, 04050, Україна
³Навчально"науковий центр «Інститут біології та медицини» Київського національного університету імені Тараса Шевченка, вул. Володимирська, 64/13, м. Київ, 01601, Україна

ВПЛИВ АСТАКСАНТИНУ НА РОЗВИТОК ПУХЛИННО-ІНДУКОВАНИХ І РАДІАЦІЙНО-ІНДУКОВАНИХ ХРОМОСОМНИХ ПОШКОДЖЕНЬ В ЛІМФОЦИТАХ ПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ ХВОРИХ НА ГЛІОБЛАСТОМУ

Мета: провести аналіз аномалій хромосом, спричинених розвитком пухлинно-індукованого ефекту свідка (TIBE), та оцінити можливість модифікації TIBE астаксантином в неопромінених та опромінених in vitro лімфоцитах периферичної крові осіб з гліобластомою.
Методи. Проводили культивування лімфоцитів периферичної крові 30 осіб: 20 хворих на гліобластому та 10 умовно здорових волонтерів. Частину зразків опромінювали γ-квантами в дозі 1,0 Гр перед початком культивування. Астаксантин в кінцевій концентрації 20,0 мкг/мл додавали до культурального середовища до початку інкубації ЛПК. Приготування хромосомних препаратів проводили за стандартною методикою. При цитогенетичному аналізі враховували всi аберацiї хроматидного та хромосомного типів.
Результати. При аналізі фонових цитогенетичних показників в неопромінених лімфоцитах периферичної крові осіб, хворих на гліобластому, було встановлено, що середньогрупова частота аберантних метафаз складала (5,91 ± 0,74) %, що статистично значуще (p < 0,05) перевищувало відповідний показник групи контролю. Середньогрупова частота аберацій хромосом при цьому дорівнювала 6,21 ± 0,87 на 100 клітин, що свідчить про розвиток TIBE. Після впливу іонізуючої радіації рівень пошкоджень хромосом також був статистично значуще вищим, ніж в умовно здорових волонтерів (p < 0,05). Дія астаксантину на опромінені та неопромінені лімфоцити периферичної крові осіб з гліобластомою призвела до статистично значущого (p < 0,01) зменшення частоти хромосомних аберацій, в першу чергу, за рахунок зниження рівня аберацій хромосомного типу. В опромінених культурах лімфоцитів периферичної крові частота аберацій хромосомного типу знизилась з 23,99 ± 2,24 до 12,01 ± 1,21 на 100 клітин по групі в середньому. При цьому було зафіксовано, що вплив астаксантину не змінив рівень поодиноких фрагментів.
Висновок. Астаксантин в концентрації 20,0 мкг/мл статистично значуще знижує прояв пухлинно-індукованого ефекту свідка на цитогенетичному рівні в культурах неопромінених та опромінених лімфоцитів периферичної крові хворих на гліобластому.
Ключові слова: генетика людини; хромосомні аберації; пухлинно-індукований ефект свідка; лімфоцити периферичної крові; гліобластома; іонізуюче випромінювання.

Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2025. Вип. 30. C. 248-259. doi: 10.33145/2304-8336-2025-30-248-259

повний текст