ПРОБЛЕМИ РАДІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ ТА РАДІОБІОЛОГІЇ

Е. А. Дьоміна

Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького Національної академії наук України, вул. Васильківська, 45, Київ, 03022, Україна

РАДІАЦІЙНО-ІНДУКОВАНА ДЕСТАБІЛІЗАЦІЯ ГЕНОМУ ЛІМФОЦИТІВ КРОВІ ОНКОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ ЗАЛЕЖНО ВІД ЇХНЬОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РАДІОЧУТЛИВОСТІ

Мета: визначення закономірностей утворення аберацій хромосом у лімфоцитах периферичної крові онкологічних хворих з різними типами та локалізацією пухлини з урахуванням індивідуальної радіочутливості організму.
Методи. Тест-система культури лімфоцитів периферичної крові хворих з пухлинами різних типів і локалізації та умовно здорових осіб. Метафазний аналіз аберацій хромосом здійснювали в першому мітозі. Індивідуальну радіочутливість визначали на основі тест-опромінення лімфоцитів в G₂-періоді мітотичного циклу. Кількісна оцінка утворення хромосомних пошкоджень та побудова стандартних калібрувальних дозових кривих на основі цитогенетичних показників в опромінених лімфоцитах крові виконана з використанням моделі сплайнової регресії.
Результати. У первинних онкологічних хворих з різною локалізацією пухлини спонтанний рівень аберацій хромосом в Т-лімфоцитах периферичної крові ще до початку променевої терапії вже скомпрометований, і тому клітини можна визначати лише як умовно здорові (немалігнізовані). При тому середня частота аберацій хромосом (0,07 на клітину), аберацій хроматидного типу (0,05 на клітину) та дицентриків (0,016 на клітину) в лімфоцитах периферичної крові онкологічних хворих достовірно перевищує значення середньопопуляційного рівня та аналогічні показники в групі контролю (умовно здорові донори). Вперше доведено, що на характер дозової залежності виходу аберацій при опроміненні в діапазоні малих доз (0,1–0,5 Гр) впливає індивідуальна радіочутливість онкологічних хворих, визначена за хромосомним G₂-тестом, з підвищенням якої змінюються межі розташування плато (дозонезалежної ділянки) на кривій доза–ефект.
Висновок. Визначення індивідуальної радіочутливості онкологічних хворих до початку променевої терапії дозволяє обгрунтовано виокремити осіб з високим ризиком виникнення вторинних пухлин радіаційного генезу, що має важливе значення для персоніфікованого планування схем терапевтичного опромінення.
Ключові слова: іонізуюче випромінювання; променева терапія; онкологічні хворі; індивідуальна радіочутливість; хромосомні аберації.

Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2025. Вип. 30. C. 236-247. doi: 10.33145/2304-8336-2025-30-236-247

повний текст