ПРОБЛЕМИ РАДІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ ТА РАДІОБІОЛОГІЇ

С. В. Масюк¹, М. І. Чепурний¹, В. Б. Будерацька¹, О. М. Іванова¹, З. Н. Бойко¹,
Н. С. Жадан¹, Г. В. Чорновол¹, М. Ю. Болгов², В. М. Шпак², М. Д. Тронько², Т. І. Богданова²,
Д. Кар’яді³, В. Відж³, Е. К. Кахун³, С. Дж. Чанок³, Л. М. Мортон³, В. Дроздович³

¹Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини, гематології та онкології Національної академії медичних наук України», м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 53, 04050
²Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка Національної академії медичних наук України, м. Київ, вул. Вишгородська, 69, 04114
³Division of Cancer Epidemiology and Genetics, National Cancer Institute, NIH, DHHS, 9609 Medical Center Drive, Bethesda, MD 20892, USA

ІНДИВІДУАЛЬНІ ОЦІНКИ ДОЗ ОПРОМІНЕННЯ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ УЧАСНИКІВ ГЕНОМНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ФОЛІКУЛЯРНИХ КАРЦИНОМ ТА АДЕНОМ, ЗАРЕЄСТРОВАНИХ У ЧОРНОБИЛЬСЬКОМУ БАНКУ ТКАНИН

Мета: оцінка доз опромінення щитоподібної залози (ЩЗ) для осіб з Чорнобильського банку тканин (CTB), які є учасниками дослідження геномного ландшафту фолікулярних карцином та фолікулярних аденом ЩЗ, з використанням оновленої методології розрахунку дози, що враховує індивідуальні дані щодо проживання та харчування опроміненої особи, зібрані шляхом дозиметричного інтерв’ю.
Матеріали та методи. У статті представлені оцінки доз опромінення ЩЗ для 140 осіб, зареєстрованих у CTB, з морфологічно верифікованим діагнозом «фолікулярна аденома» або «фолікулярна карцинома щитоподібної залози». Дози опромінення ЩЗ від надходження ¹³¹I були розраховані для цих осіб з використанням суттєво оновленої системи реконструкції доз опромінення щитоподібної залози жителів України 2020 року (TDU20), а також інформації щодо проживання та особливостей харчування після Чорнобильської аварії, зібраної шляхом персональних інтерв’ю з тими особами, щодо яких раніше така інформація не збиралася. Крім того, дози опромінення ЩЗ були оцінені для таких додаткових (мінорних) шляхів опромінення: (а) внутрішнє опромінення від надходження короткоіснуючих радіонуклідів ¹³²Te+¹³²I та 133I інгаляційно та перорально; (б) зовнішнє опромінення від радіонуклідів, що осіли на ґрунті; та (в) внутрішнє опромінення від радіоізотопів цезію (¹³⁴Cs та ¹³⁷Cs).
Результати. Середня доза опромінення ЩЗ від усіх шляхів опромінення становить 445 мГр, тоді як медіанна доза складає 71 мГр. Діапазон доз опромінення ЩЗ є досить широким серед учасників дослідження: від 0,23 мГр до 14 Гр. Надходження ¹³¹I до організму людини було основним шляхом опромінення ЩЗ; його медіанний внесок у дозу опромінення ЩЗ становить 92 %. Серед опитаних у дослідженні осіб дози опромінення ЩЗ від надходження ¹³¹I, розраховані за допомогою TDU20 з урахуванням результатів персонального дозиметричного інтерв’ю, були нижчими, ніж дози, при розрахунку яких результати інтерв’ю не враховувались: 105 мГр проти 150 мГр для середньої дози та 46 мГр проти 98 мГр для медіанної дози відповідно. Невизначеності доз від надходження ¹³¹I оцінювалися геометричним стандартним відхиленням, розрахованим для розподілу 1000 стохастичних індивідуальних доз. В результаті геометричне стандартне відхилення варіювало від 1,3 до 6,1 із загальним середнім арифметичним 3,1 та медіаною 3,3 для всіх учасників дослідження.
Висновки. Це дослідження чітко показало, що використання індивідуальної інформації щодо проживання та харчування у післяаварійний період для оцінки доз опромінення ЩЗ осіб, які пройшли персональні дозиметричні інтерв’ю, мало помітний вплив на величину дози опромінення ЩЗ. Під час проведення наукових досліджень, спрямованих на вивчення впливу дози опромінення ЩЗ на ключові демографічні, клінічні, патологічні та молекулярно-генетичні показники, важливо проводити персональні дозиметричні інтерв’ю для збору даних про історію проживання та харчування учасників дослідження для отримання набагато точніших оцінок індивідуальних доз опромінення ЩЗ.
Ключові слова: Чорнобильський банк тканин; Чорнобиль; доза опромінення; щитоподібна залоза; дозиметрична анкета.

Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2025. Вип. 30. C. 186-217. doi: 10.33145/2304-8336-2025-30-186-217

повний текст