|
І. С. Дягіль, Д. А. Базика, І. В. Кірєєва, В. В. Панченко, Л. М. Зварич, Л. А. Сивак,
В. В. Шолойко
Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини, гематології
та онкології Національної академії медичних наук України», вул. Юрія Іллєнка, 53, м. Київ,
04050, Україна
МУТАЦІЙНИЙ СТАТУС ТА ЕФЕКТИВНІІСТЬ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ МІЄЛОЇДНУ ЛЕЙКЕМІЮ
Актуальність: застосування таргетної терапії хронічної мієлоїдної лейкемії (ХМЛ) – інгібіторів тирозинкінази
(ІТК) – дозволило досягти значного успіху в лікуванні пацієнтів з ХМЛ. Тривалість життя пацієнтів із вперше
діагностованою ХМЛ майже відповідає популяційним показникам. Значна частка пацієнтів на терапії ІТК досягають стабільної і тривалої ремісії та через два і більше років можливе безпечне припинення терапії. Збільшення тривалості життя пацієнтів сприяло підвищенню ризику формування резистентності до терапії, що значною
мірою пов’язано з мутаціями в кіназному домені гена BCR::ABL1, які мають визначальне клінічне значення.
Метою даної статті є оцінка ролі мутаційного статусу кіназного домену гена BCR::ABL1 та інших соматичних мутацій у пацієнтів з ХМЛ у розвитку резистентності до інгібіторів тирозинкінази та вплив мутацій на ефективність
лікування за даними літератури.
Джерела даних. Для роботи використано публікації за 2015–2025 рр., відібрані з баз даних PubMed, Scopus і
профільних наукових журналів за ключовими словами (хронічна мієлоїдна лейкемія, BCR::ABL1, інгібітори тирозинкінази (ІТК), мутація T315I, резистентність до ІТК, мутаційний статус, іматиніб, дазатиніб, нілотиніб, понатиніб, асцимініб).
Вибір досліджень. Після перегляду повних текстів статей для подальшого аналізу відібрано ті, які безпосередньо стосувались мутаційного статусу при ХМЛ, а також деяких загальних аспектів ХМЛ (патогенез, клінічний
перебіг, діагностика, лікування).
Результати: аналіз продемонстрував високу поширеність клінічно значущих мутацій, зокрема T315I, що зумовлюють резистентність до ІТК. Наявні дані свідчать, що ІТК III–IV покоління, зокрема понатиніб, а також новий
алостеричний інгібітор асцимініб, мають значний потенціал у лікуванні пацієнтів із резистентними формами
ХМЛ, включаючи носіїв мутації T315I. Існують випадки складних мутацій, які залишаються серйозною терапевтичною проблемою. Для ефективної боротьби з резистентним клоном необхідно визначати мутаційний статус
та підбирати терапію відповідно до чутливості клону.
Висновки. Персоналізований підхід з урахуванням мутаційного профілю BCR::ABL1 є ключовим для оптимізації
терапевтичних стратегій при ХМЛ. Подальші дослідження необхідні для більш чіткого визначення механізмів
резистентності та оптимальної послідовності застосування доступних ІТК у клінічній практиці.
Ключові слова: хронічна мієлоїдна лейкемія, BCR::ABL1, інгібітори тирозинкінази (ІТК), мутація T315I, резистентність до ІТК, мутаційний статус, іматиніб, дазатиніб, нілотиніб, понатиніб, асцимініб.
Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2025. Вип. 30. C. 18-31. doi: 10.33145/2304-8336-2025-30-18-31
 повний текст
|
