ПРОБЛЕМИ РАДІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ ТА РАДІОБІОЛОГІЇ

П. А. Федірко¹, Т. Ф. Бабенко¹, О. А. Капустинська¹, Ю. М. Бєляєв¹, С. О. Терещенко²,
Р. Ю. Дорічевська¹

¹ Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини, гематології та онко"
логії Національної академії медичних наук України», вул. Юрія Іллєнка, 53, м. Київ, 04050, Україна
² Державна установа «Український центр інформаційних технологій та Національного реєстру
Міністерства охорони здоров’я України», просп. Берестейський, 119/121, м. Київ, 03115, Україна

РІВНІ І ВІДНОСНІ РИЗИКИ СМЕРТНОСТІ УЧАСНИКІВ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ НА ЧАЕС 1986–1987 рр. ВІД ОСНОВНИХ НЕПУХЛИННИХ ХВОРОБ (ПЕРІОД СПОСТЕРЕЖЕННЯ 1988–2021 рр.)

Аварійне руйнування 4-го реактора Чорнобильської атомної електростанції спричинило проведення масштабних аварійних робіт, до яких було залучено великі контингенти працівників. Аналіз їхньої смертності є важливим і актуальним підґрунтям для планування заходів медичного захисту в умовах потенційної загрози виникнення надзвичайних та інших ситуацій опромінення.
Мета даної роботи полягає у визначенні рівнів і відносних ризиків смертності учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986-1987 рр. від основних непухлинних хвороб залежно від отриманої дози радіаційного опромінення з урахуванням віку та часу після аварії (період епідеміологічних досліджень 1988–2021 рр.).
Матеріали і методи. Когорта учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986–1987 рр. загальною чисельністю 64 490 осіб чоловічої статі з відомими дозами γ-опромінення всього тіла була розподілена за віком на дату аварії на Чорнобильській атомній електростанції та на підгрупи залежно від отриманої дози опромінення. Епідеміологічний аналіз смертності від непухлинних хвороб проведено за весь післяаварійний період 1988–2021 рр. і в динаміці за п’ятирічними періодами моніторингу.
Результати. Найвищі показники смертності УЛНА незалежно від віку на дату Чорнобильської катастрофи були від хвороб системи кровообігу, органів травлення і органів дихання. Для УЛНА віком 18–39 років на дату аварії відносні ризики смертності від непухлинних хвороб за весь період спостереження були достовірно вищими у всіх дозових підгрупах (від 0,05 Гр до 0,7 Гр) відносно дозової підгрупи < 0,05 Гр. У період 1993–1997 рр. (через 6–10 років після аварії на ЧАЕС) виявлено достовірно вищі відносні ризики смертності від хвороб системи кровообігу (легеневе серце і порушення легеневого кровообігу, кардіоміопатія, інфаркт міокарду); через 26–30 років – від цереброваскулярних хвороб. Зазначені достовірно вищі відносні ризики характерні для всіх дозових підгруп відносно підгрупи порівняння.
Висновки. Загальна смертність УЛНА від непухлинних хвороб має тенденцію до зростання. Результати ризиканалізу дозових залежностей смертності в когорті УЛНА засвідчили вищу чутливість до дії іонізуючого випромінювання осіб молодшої вікової групи (18–39 років на дату аварії). Встановлено найбільш небезпечний період відносного дозозалежного ризику смерті УЛНА через непухлинні хвороби: через 6–10 років після радіаційного впливу для всіх дозових підгруп (від 0,05 Гр до 0,7 Гр) відносно підгрупи з дозою опромінення < 0,05 Гр.
Ключові слова: texttexttext

Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2024. Вип. 29. C. 182-198. doi: 10.33145/2304-8336-2024-29-182-198

повний текст