|
Т. О. Павленко, M. А. Фризюк, О. Є. Тарасюк
Державна установа «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва Національної академії
медичних наук України», вул. Гетьмана Павла Полуботка, 50, м. Київ, 02094, Україна
ДО ПИТАННЯ ВПЛИВУ РАДОНУ НА РОБОЧИХ МІСЦЯХ В ІСНУЮЧІЙ СИТУАЦІЇ ОПРОМІНЕННЯ
Мета дослідження: оцінка ймовірних рівнів опромінення від радону та природних радіонуклідів на робочих
місцях в контексті обґрунтування планів радіаційного захисту в існуючій ситуації опромінення.
Матеріали і методи. Для оцінки ймовірного діапазону ефективних доз (ЕД) опромінення працівників промислових підприємств від природних радіонуклідів (ПРН) використовувались матеріали щодо оцінки вмісту ПРН у
відходах підприємств видобувної та переробної промисловості України та оцінки рівнів забруднення промислових майданчиків нафтогазових підприємств, отримані в результаті виконання науково-дослідних робіт
фахівцями лабораторії радіаційного захисту ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМН України» (РЗ ДУ «ІГЗ НАМНУ»). Для розрахунків ЕД шахтарів залізорудних шахт використовувались результати
досліджень НДІ Укрпроммед. Розрахунки ймовірних ЕД працівників промислових підприємств проводились за
методиками та рекомендаціями публікацій МАГАТЕ, що стосуються професійного опромінення. Оцінки рівнів опромінення офісних працівників проводились за результатами вимірювань вмісту радону в повітрі приміщень
перших поверхів багатоповерхових будинків індустріальної міської забудови з власних баз даних лабораторії
РЗ ДУ «ІГЗ НАМНУ». Дослідження радону в повітрі приміщень проводились методом пасивної трекової радонометрії з часом експонування не менше 30 діб. Розрахунки ЕД офісних працівників проводились з використанням дозових коефіцієнтів та математичних моделей МКРЗ.
Результати. При опроміненні радоном працівників внаслідок технологічного процесу обмеження опромінення
здійснюється за дозовим критерієм. На прикладі шахтарів неуранових шахт показано, що ЕД, обумовлені гамма-випромінюванням, варіювали у вузькому діапазоні і становили 0,2–0,4 мЗв/рік і в середньому були на порядок меншими за радонову компоненту сумарної ЕД для двох груп шахт, що становила 2,0–14,0 мЗв/рік для
Північної групи та 0,3–0,8 мЗв/рік для Південної групи. Для трьох спеціальностей підземних працівників ЕД опромінення потенційно можуть перевищувати референтний рівень 6 мЗв/рік і підпадати під регуляторний контроль. Потенційні ЕД опромінення працівників одного з українських нафтових родовищ виявились загалом не
великими (< 0,1–1 мЗв/рік), за винятком місць складування відпрацьованих труб та шламо-відстійників
(70,0 мЗв/рік; 28,0 мЗв/рік на відстані 10 м), поблизу яких перевищено ліміти доз для персоналу категорії А
(6 мЗв/рік), що підпадає під регуляторний контроль. Опромінення радоном на робочих місцях передбачає і перебування працівників у звичайних офісних приміщеннях на перших поверхах багатоповерхових будинків, де
основним джерелом надходження радону в повітря є підстеляючий ґрунт. Для найбільш досліджених областей
України (~1200 вимірювань концентрацій активності радону в повітрі приміщень перших поверхів) встановлено, що референтний рівень 300 Бк/м3 перевищується у 0,2–0,5 % випадків за окремими областями, тому потенційно референтний рівень може бути перевищений у десятках тисяч приміщень.
Висновки. Для оцінки небезпечності робочих місць є виправданим диференційований підхід, який дозволяє
оптимізувати радіаційний захист працівників ціною розумних витрат і заощадити значні ресурси підприємств.
ЕД опромінення працівників підприємств, де радон є невід’ємною частиною технологічного процесу, варіюють
в широкому діапазоні і можуть відрізнятися на порядок навіть на одному підприємстві. Потенційно референтні
рівні 300 Бк/м3 можуть бути перевищені у десятках тисяч офісних приміщень, і тільки завдяки прямим вимірюванням концентрацій активності радону в повітрі будівель такі приміщення можуть бути виявлені.
Ключові слова: радон у повітрі приміщень; існуюча ситуація опромінення; опромінення на робочих місцях; ефективна доза опромінення працівників.
Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2024. Вип. 29. C. 152-162. doi: 10.33145/2304-8336-2024-29-152-162
 повний текст
|
