Нацiональна академiя медичних наук України
Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини»


ISSN 2313-4607 (Online)
ISSN 2304-8336 (Print)

ПРОБЛЕМИ РАДІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ ТА РАДІОБІОЛОГІЇ

  
 

   

І. Крячок, О. Алексик, І. Титоренко, М. Бушуєва, Ю. Мороз

Національний інститут раку, вул. Юлії Здановської, 33/43, м. Київ, 03022, Україна

РОЛЬ ПРОМЕНЕВОЇ ТЕРАПІЇ У ЛІКУВАННІ PTCL-NOS

Периферичні Т-клітинні лімфоми (PTCL) – це гетерогенна група лімфопроліферативних захворювань, що становить близько 10 % від усіх неходжкінських лімфом. Найпоширенішим підтипом є периферична Т-клітинна лімфома, некласифікована (PTCL-NOS), що складає близько 26 % усіх PTCL. PTCL-NOS асоційована з менш сприятливими рівнями загальної виживаності (OS) і виживаності без прогресії (EFS) порівняно з агресивними В-клітинними лімфомами. Роль променевої терапії у лікуванні PTCL-NOS досі остаточно не визначена. Результати багатьох досліджень показують, що додавання променевої терапії у схеми лікування пов’язане зі значним покращенням виживаності у хворих в ранній стадії PTCL-NOS, однак на пізніх стадіях користь від променевої терапії не очевидна.
Мета: периферична Т-клітинна лімфома, неспецифікована є клінічно та біологічногетерогенним захворюванням із поганим прогнозом. Оскільки роль променевої терапії досі незрозуміла, проведено дослідження з метою оцінки ефективністі променевої терапії при периферичній Т-клітинній лімфомі, неспецифікованій.
Матеріали та методи. Робота базується на клінічних спостереженнях і результатах лікування пацієнтів, діагноз яким був поставлений у період з 2013 по 2023 рік в Національному інституті раку. До дослідження було включено 56 хворих.
Результати. В роботі проаналізовано безпосередні результати лікування хворих на периферичну Т-клітинну лімфому, неспецифіковану залежно від стадії та виду лікування, а також загальну виживаність цих хворих. При аналізі загальної відповіді на лікування хворих з І/ІІ стадіями захворювання доведено, що цей показник вище у групі хворих, які отримували хіміопроменеву терапію, порівняно з хворими, які отримували тільки хіміотерапію (100 % проти 83,3 %), причому цей показник був вищий за рахунок хворих, які продемонстрували повну відповідь на терапію (75 % проти 50 %). Аналізуючи відповідь на лікування хворих з ІІІ/ІV стадіями патологічного процесу встановлено, що різниці в загальній відповіді на лікування, рівні повної та часткової відповідей на лікування не було. Аналіз загальної виживаності хворих з І/ІІ стадіями хвороби, з медіаною спостереження 60 місяців, продемонстрував значне покращення загальної виживаності у групі хворих, які отримували хіміопроменеву терапію, у порівнянні з групою хворих, які отримували тільки променеву терапію (медіана 48 проти 22 місяців). Загальна однорічна виживаність (78 % проти 69 %), 3-річна (64 % проти 40 %) та 5-річна (48 % проти 35 %) також були вищі у групі хворих з хіміопроменевою терапією. У групі хворих з ІІІ/ІV стадіями захворювання не спостерігалося різниці в загальній виживаності між пацієнтами, які отримували хіміопроменеву терапію, і хворими, які отримували тільки хіміотерапію: медіана 16 проти 13 місяців, 1-річна виживаність 54 % проти 52%, 3-річна виживаність 33% проти 30% та 5-річна загальна виживаність 23 % проти 20 %.
Висновки: додавання променевої терапії до плану лікування продемонструвало значне покращення загальної відповіді та загальної виживаності хворих на периферичні Т-клітинні лімфоми, неуточнені з І та ІІ стадіями патологічного процесу, проте при ІІІ та ІV стадіях хвороби користь променевої терапії не доведена.
Ключові слова: периферична Т-клітинна лімфома, некласифікована; променева терапія.

Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2023. Вип. 28. C. 504-512. doi: 10.33145/2304-8336-2023-28-504-512

повний текст




Головна | Редакційна колегiя | Для авторiв | Архів | Пошук
© 2013 Проблеми радіаційної медицини