Нацiональна академiя медичних наук України
Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини, гематології та онкології»


ISSN 2313-4607 (Online)
ISSN 2304-8336 (Print)

ПРОБЛЕМИ РАДІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ ТА РАДІОБІОЛОГІЇ

  
 

   

Д. О. Джужа

Національний інститут раку, вул. Ломоносова, 33/43, м. Київ, 03022, Україна

ДОЗОВІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ПРИ РАДІОАБЛЯЦІЇ ЗАЛИШКОВОЇ ТИРЕОЇДНОЇ ТКАНИНИ У ХВОРИХ НА ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ РАК ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ

Мета: вивчити залежності між осередковими поглинутими дозами (ОПД) у залишковій тканині щитоподібної залози (ЗТЩЗ) при проведенні радіойодотерапії (РЙТ) у хворих на диференційований рак щитоподібної залози (ДРЩЗ) та ефективністю радіоабляції.
Матеріали та методи. Проаналізовано результати визначення ОПД в ЗТЩЗ у 221 хворого у віці 25–74 років. Сцинтиграфічні дослідження виконувались на гамма-камері «МВ 9200» і емісійному комп’ютерному томографі «Е. САМ 180». ОПД в ЗТЩЗ визначались відповідно до рекомендацій Комітету з медичних внутрішніх радіаційних доз.
Результати. Середня ОПД в ділянках ЗТЩЗ складала (125,9 ± 8,6) Гр з коливаннями від 1,8 до 1373,4 Гр. Позитивний ефект після першої РЙТ був отриманий у 77,4 % хворих, досягнута повна абляція 78 % ділянок ЗТЩЗ. Середня ОПД в спостереженнях з повною радіоабляцією складала (147,0 ± 13,3) Гр з діапазоном від 1,8 до 1373,4 Гр. Ефективність РЙТ постійно збільшувалась з 68,2 до 93,7 % при зростанні середніх ОПД з 30 до 370 Гр. Подальше збільшення ОПД не призводило до скільки-небудь значного підвищення ефективності: при збільшенні середньої ОПД з 370 до 776 Гр частота повної радіоабляції підвищилась тільки на 0,4 %. При проведенні повторних РЙТ ОПД в ділянках ЗТЩЗ, як правило, знижувались після кожного курсу. За допомогою регресивного аналізу встановлено характер залежності ефективності першої радіоабляції ЗТЩЗ від ОПД, який мав вид степеневої функції. Відповідно до неї ефективність першої радіоабляції складає при 40 Гр – 72,8 %, 150 Гр – 84,9 %, 300 Гр – 91,2 %, 400 Гр – 93,7 %, 500 Гр – 95,7 %.
Висновки. Величини ОПД в ЗТЩЗ при РЙТ характеризуються значними коливаннями і можуть відрізнятися на три порядки, що може пояснюватись різним анатомо-функціональним станом йодопозитивної тиреоїдної тканини після хірургічних втручань та її радіорезистентністю. Ефективність радіоабляції збільшується з підвищенням ОПД, ця залежність має нелінійний характер. Для ефективності радіоабляції ЗТЩЗ існує верхній дозовий поріг у діапазоні 350–400 Гр. Частота тиреоїдної тканини з високою радіорезистентністю складає біля 6 %.
Ключові слова: диференційований рак щитоподібної залози, залишкова тканина щитоподібної залози, радіойодотерапія, радіоабляція, осередкова поглинута доза, йод-131.

Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2022. Вип. 27. C. 431–439. doi: 10.33145/2304-8336-2022-27-431-439

повний текст




Головна | Редакційна колегiя | Для авторiв | Архів | Пошук
© 2013 Проблеми радіаційної медицини