ПРОБЛЕМИ РАДІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ ТА РАДІОБІОЛОГІЇ

П. Федірко¹, M. Пильмане², Т. Бабенко¹, В. Конопецька²

¹Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії
медичних наук України», вул. Юрія Іллєнка, 53, м. Київ, 04050, Україна
²Інститут анатомії та антропології Ризького університету Страдзіньша, вул. Дзірчієма 16,
Рига, LV 1007, Латвія

ГОЛОВНИЙ МОЗОК ТА ОРГАН ЗОРУ ЯК ПОТЕНЦІЙНІ МІШЕНІ ДЛЯ ВПЛИВУ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ. ЧАСТИНА IV – РОЗЛАДИ БІНОКУЛЯРНОГО ЗОРУ ПЛОДА, СПРИЧИНЕНІ РАДІАЦІЙНИМ ВПЛИВОМ IN UTERO: ПІЛОТНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ. ІМУНОГІСТОХІМІЧНІ ЗМІНИ НЕОПРОМІНЕНИХ М’ЯЗІВ ОЧНОГО ЯБЛУКА ПРИ КОСООКОСТІ. МОЖЛИВИЙ МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ КОСОКОСТІ В ОСІБ, ЯКІ ЗАЗНАЛИ ПРЕНАТАЛЬНОГО ОПРОМІНЕННЯ

Косоокість – вагома причина зниження функціональних можливостей органа зору і погіршення якості життя пацієнтів. Можливий механізм патогенезу косоокості включає орбітальні фактори і зміни нервової системи. Повідомлення про порушення бінокулярного зору у радіаційно опромінених осіб нечисленні. Функції зовнішніх м’язів очного яблука можуть бути порушені внаслідок зміни координаційного процесу підкіркових нервових структур і внаслідок зміни метаболізму. Для з’ясування можливого патогенезу розладів бінокулярного зору у осіб, які зазнали опромінення, необхідні ретельні дослідження.
Мета: оцінити особливості розвитку косоокості та порушень бінокулярного зору в осіб, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання у внутрішньоутробному періоді; дослідити зміни у розподілі та появі міозину, дистрофіну та колагену IV між неопроміненими особами з бінокулярним зором та особами, що страждають на косоокість.
Матеріали та методи. Обстежено 583 особи, які отримали внутрішньоутробне опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; їхній середній вік на момент обстеження становив (11,3 ± 0,1) років. Групу порівняння склали 808 осіб, мешканців м. Києва. Паралельно було досліджено 15 зразків м’язів очного яблука неопромінених осіб, з яких 10 осіб страждали на косоокість і 5 належали до контрольної групи. Для оцінки морфологічної структури використовували забарвлення гематоксилін-еозином. Для виявлення міозину, дистрофіну та колагену IV заcтосували біотин-авідиновий (biotin-avidin (IMH)) імуногістохімічний метод. Для оцінки зовнішнього вигляду імунореактивних структур та їх локального розподілу використовували напівкількісний метод градуювання.
Результати. У групі внутрішньоутробно опромінених внаслідок Чорнобильської катастрофи осіб виявлено підвищену, у зіставленні з групою порівняння, частоту розбіжної косоокості (р = 0,04190) та гетерофорії (рv = 0,002603). Відносний ризик гетерофорії склав 5,08 (1,42–18,13). У неопромінених м’язах очного яблука, уражених косоокістю, спостерігалося зниження рівня дистрофіну, міозину та колагену IV позитивних структур порівняно з контрольною групою.
Висновки. Виявлені зміни вказують на підвищену ймовірність розвитку косоокості в осіб, які зазнали внутрішньоутробного опромінення. М’язи очного яблука, уражені косоокістю у неопромінених осіб, характеризуються зниженням імуногістохімічних структур міозину, дистрофіну та колагену IV. Якісні морфологічні зміни в скелетних поперечносмугастих м’язових волокнах, зміни структурної організації, вказують на можливу м’язову дистрофію. Таким чином, наявність дистрофічних процесів у м’язах очного яблука може відігравати істотну роль у морфопатогенезі косоокості. Для уточнення розвитку порушень бінокулярного зору та методів їх корекції необхідні подальші морфологічні дослідження. Ці дослідження будуть особливо важливі для населення, яке зазнало впливу радіації.
Ключові слова: внутрішньоутробне опромінення, іонізуюче випромінювання, косоокість, м’язи очного яблука, гістохімічні дослідження, патогенез.

Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2022. Вип. 27. C. 412–422. doi: 10.33145/2304-8336-2022-27-412-422

повний текст