|
Ж. М. Мінченко1, О. О. Дмитренко1, Т. Ф. Любарець2, Ю. О. Сілаєв1, Д. О. Строй3,
В. В. Балан1, Т. Ю. Шляхтиченко1
1Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії
медичних наук України», вул. Юрія Іллєнка, 53, м. Київ, 04050, Україна
2Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, бульвар Т. Шевченка, 13, м. Київ,
01601, Україна
3Інститут фізіології імені О. О. Богомольця НАН України, вул. Богомольця, 4, м. Київ, 01024,
Україна
КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ РОЛІ ПОЛІМОРФІЗМУ ГЕНІВ ЦИТОКІНІВ ЯК ПРОГНОСТИЧНОГО ЧИННИКА РИЗИКУ ПЛАЗМОКЛІТИННОЇ МІЄЛОМИ У ОСІБ, ПОСТРАЖДАЛИХ ВНАСЛІДОК АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС
Мета: надати порівняльну характеристику поширеності поліморфних варіантів генів цитокінів у хворих на плазмоклітинну мієлому (ПКМ), постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та пацієнтів, які контактували
з іонізуючим випромінюванням в межах природного радіаційного фону, на підставі зіставлення з популяційним
контролем для визначення їх внеску як генетичних маркерів ризику захворювання.
Матеріали і методи. Молекулярно-генетичні дослідження поліморфізму генів цитокінів (TNF-α, TGF-β1, IL-6,
IL-10, IFN-γ) та комплексного аналізу частот зустрічальності в три-, чотири-, п’ятилокусних комбінаціях їх алельних варіантів як прогностичних маркерів ризиків плазмоклітинної мієломи проведено у 102 пацієнтів – 56 постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та 46 хворих, опромінених у межах природного радіаційного фону, у зіставленні з групою контролю (364 практично здорових осіб, жителів Центрального гено-географічного регіону України).
Результати. Встановлено тотожнє вірогідне підвищення поширеності генотипу TGF-β codon 10 Т/Т гена TGF-β1 в
групах опромінених внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС і неопромінених хворих. У хворих на плазмоклітинну мієлому визначено протективний ефект для IL-10 -1082 A/G і асоціація з ризиком виникнення захворювання для IL-10 -1082 G/G.
Висновок. Вірогідна відмінність частоти генотипу TGF-β codon 10 Т/Т в групах спостереження щодо контрольної
групи надає підставу розглядати цей однонуклеотидний поліморфізм гена TGF-β1 як незалежний від екзогенних
чинників імуногенетичний фактор схильності до розвитку ПКМ. Дослідження внеску мультигенних комбінацій
взаємодії «ген–ген» свідчить про їх роль в механізмах виникнення плазмоклітинної мієломи і підтверджує наявність адитивної взаємодії.
Ключові слова: плазмоклітинна мієлома, цитокіни TNF-α, TGF-βγ1, IL-6, IL-10, IFN-γ, іонізуюче випромінювання, аварія на Чорнобильській АЕС.
Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2022. Вип. 27. C. 374–384. doi: 10.33145/2304-8336-2022-27-374-384
 повний текст
|
