ПРОБЛЕМИ РАДІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ ТА РАДІОБІОЛОГІЇ

М. В. Красносельський, О. О. Кирилова, Т. В. Рубльова, А. В. Свинаренко, С. В. Артюх

ДУ «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва НАМН України»,
вул. Пушкінська, 82, м. Харків, 61024, Україна

ОЦІНКА ДИНАМІКИ ДИСТРЕСУ ТА ЯКОСТІ ЖИТТЯ ОНКОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ НА ЕТАПІ ПРОМЕНЕВОЇ ТЕРАПІЇ І МОЖЛИВОСТІ ЇХ КОРЕКЦІЇ

Променева терапія (ПТ) є основним видом протипухлинного лікування у неоперабельних хворих. Низька поінформованість і страх перед розвитком променевих реакцій сприяють дестабілізації психоемоційного стану хворих, що може призвести до відмови від лікування і погіршення показників якості їхнього життя (ЯЖ). Незважаючи на неухильне зростання показників онкозахворюваності в Україні, наразі відсутні дослідження щодо розроблення заходів, спрямованих на покращення психологічного стану пацієнтів, які перебувають на лікуванні у відділеннях ПТ.
Мета: дослідження динаміки показників психоемоційного статусу та якості життя онкологічних пацієнтів на етапі променевого лікування.
Матеріали та методи. Проведено психодіагностичне дослідження 66 онкохворих, які проходили променеве лікування у клініці ДУ «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва НАМН України», з них до Групи 1 увійшли 44 хворих на рак голови та шиї, до Групи 2 – 22 хворих на колоректальний рак. Група порівняння – 30 респондентів умовно «здорових» без онкології. Усі пацієнти мали ІІІ–ІV стадії захворювання. Були використані «Термометр дистресу», Шпитальна шкала тривоги та депресії (HADS), опитувальник SF-36 (Short Form). Обстеження проводилося до та після отримання курсу опромінення. Пацієнти Групи 1 проходили лише психодіагностику, пацієнти Групи 2 перед проходженням процедур опромінення, крім психодіагностики, отримували супровід психолога. У Групі порівняння анкетування проводилося 1 раз.
Результати та обговорення. Аналіз отриманих даних показав, що перед початком ПТ більшість випробуваних (72,73 % у Групі 1 та 77,30 % у Групі 2) мали високий рівень дистресу, вони хвилювалися та нервувалися перед першою процедурою опромінення, мали страхи щодо наслідків і побічних ефектів. Рівень тривоги за Групою 1 на патологічному і субклінічному рівнях був зафіксований у 54,55 % пацієнтів, показник депресії на субклінічному рівні діагностувався у 18,20 %, на клінічному – у 9,10 % хворих. У Групі 2 рівень тривоги, що перевищує норму, фіксувався достовірно рідше (27,25 % проти 54,55 %, p_t ≤ 0,05), а показник депресії на субклінічному рівні діагностувався достовірно частіше, ніж у Групі 1 (54,50 % проти 18,20 %), p_t ≤ 0,05),), а показник депресії на субклінічному рівні діагностувався достовірно частіше, ніж у Групі 1 (54,50 % проти 18,20 %), p_t ≤ 0,05), а на клінічному рівні – у 18,2 % пацієнтів. Після проходження опромінення у 81,81 % пацієнтів Групи 1 зафіксовано зростання показника дистресу та рівня тривоги, показники депресивної симптоматики мали тенденцію до погіршення. Показник рівня дистресу у Групі 2 після роботи з психологом на етапі підготовки до ПТ та проходження процедур опромінення зменшився майже вдвічі, рівень тривоги знизився до норми, показники депресивної симптоматики залишились без змін. За оцінками показників ЯЖ за шкалами фізичного та рольового функціонування (PF та RP), загального стану здоров’я (GH) та психологічного здоров’я (MH) у пацієнтів обох груп до проходження ПТ відзначався достовірно нижчий рівень балів, ніж у Групи порівняння. Після проходження процедур встановлено достовірне погіршення показника за шкалою RP у Групі 1 (18,75 проти 40,00; p_t ≤ 0,05) та покращення майже в 2 рази у Групі 2 (35,73 проти 68,33; pt ≤ 0,06). Показник загального стану здо' ров’я (GH) наприкінці ПТ у Групі 1 майже не змінився, а у Групі 2 мав тенденцію до покращення (20,93 проти 47,26; pt ≤ 0,06). Показник рівня життєвої активності (VT) у Групі 1 мав тенденцію до зниження надалі після отримання лікування, а у Групі 2 підвищився у 1,7 раза.
Висновки. Встановлено, що онкохворі перед початком ПТ відчували досить сильний дистрес і рівень тривоги. Психологічна корекція емоційного стану на початку лікування вплинула на достовірне покращення показників ЯЖ пацієнтів за шкалами рольового фізичного функціонування (RP) та життєвої активності (VT). Важливим напрямом роботи клінічного психолога на цьому етапі лікування виступили корекція когнітивної сфери, підтримка рольового функціонування та формування поведінки, націленої на подальше лікування.
Ключові слова: онкологія, променева терапія, якість життя, психологічний стрес, дистрес, хворі на колоректальний рак, хворі на рак голови та шиї.

Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2022. Вип. 27. C. 353–362. doi: 10.33145/2304-8336-2022-27-353-362

повний текст