Н. I. Білоус, I. В. Абраменко, A. A. Чумак, I. С. Дягіль, З. В. Мартіна
Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії
медичних наук України», вул. Юрія Іллєнка, 53, м. Київ, 04050, Україна
СТЕРЕОТИПНІ ВИПАДКИ В УКРАЇНСЬКІЙ КОГОРТІ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ЛІМФОЦИТАРНУ ЛЕЙКЕМІЮ ЗАЛЕЖНО ВІД ВПЛИВУ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ
Мета: порівняльний аналіз частоти та спектру стереотипних кластерів у когорті українських хворих на хронічну
лімфоцитарну лейкемію (ХЛЛ) з урахуванням наявності в анамнезі впливу іонізуючого випромінювання.
Методи. Дослідження проведено в групі 118 хворих на ХЛЛ, опромінених внаслідок аварії на Чорнобильській
АЕС (95 учасників ліквідації наслідків аварії 1986 р., 17 мешканців територій, контамінованих радіонуклідами,
6 евакуйованих) і в групі 294 неопромінених хворих. Мутаційний статус генів важких ланцюгів імуноглобулінів
(IGHV генів), мутації генів NOTCH1, TP53 і SF3B1 досліджували за допомогою полімеразної ланцюгової реакції з
наступним секвенуванням. Асоціації між клінічними і молекулярними даними аналізували у статистичній програмі SPSS software package, version 20.0.
Результати. Частота стереотипних випадків в українській ХЛЛ когорті була високою (50,5 %) і не розрізнялась
серед опромінених та неопромінених хворих. Співвідношення мажорних і мінорних кластерів, а також частота
окремих кластерів були схожими з даними літератури за декількома винятками: низька частота кластера #2;
відсутність кластера #8; висока частота мінорного кластера #V4|J4.5.6|18|5. Особливостями опромінених хворих були: 1) однакова частота стереотипних кластерів серед випадків ХЛЛ з мутованими і немутованими (UM)
IGHV генами (p = 0,557); 2) відсутність достовірних розбіжностей в репертуарі IGHV генів серед стереотипних і
гетерогенних випадків (p = 0,508); 3) «гетерогенність» стереотипних випадків: всі ідентифіковані кластери, за
винятком кластеру #1, були представлені одним випадком. Серед стереотипних випадків з експресією UM IGHV
генів І клану (крім гена IGHV1-69) частіше зустрічались мутації гена NOTCH1. Хворі, які належали до кластеру #4,
порівняно з пацієнтами кластеру #2, були молодшими, мали тенденцію до збільшення періоду до початку терапії
та загального виживання. Серед хворих кластеру #2 частіше діагностували аутоімунну гемолітичну анемію та
мутації гена SF3F1. Експресія гена IGHV3-21 була асоційована з низькими показниками загального виживання
при уні- та мультиваріантному регресійному аналізі. Аутоімунна гемолітична анемія частіше зустрічалась у хворих з експресією UM IGHV4-59 і IGHV3-11 генів.
Висновки. Виявлені розбіжності розподілу стереотипних випадків в українській когорті хворих на ХЛЛ
найбільш вірогідно відображають вплив генетичних факторів, факторів навколишнього середовища (включаючи й іонізуюче випромінювання), та їх взаємодію у певній географічній зоні.
Ключові слова: хронічна лімфоцитарна лейкемія, IGHV гени, аварія на Чорнобильській АЕС.
Проблеми радіаційної медицини та радіобіології. 2022. Вип. 27. C. 307–323. doi: 10.33145/2304-8336-2022-27-307-323
повний текст |