ПРОБЛЕМИ РАДІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ ТА РАДІОБІОЛОГІЇ

К. М. Логановський¹, П. А. Федірко¹, К. В. Куц¹, Д. Мараззіті², К. Ю. Антипчук¹,
І. В. Перчук¹, Т. Ф. Бабенко¹, Т. К. Логановська¹, O. O. Колосинська¹, Г. Ю. Крейніс¹,
С. В. Масюк¹, Л. Л. Здоренко¹, Н. А. Зданевич¹, Н. А. Гарькава³, Р. Ю. Дорічевська¹,
З. Л. Василенко¹, В. І. Кравченко¹, Н. В. Дроздова¹, Ю. В. Єфімова¹, А. В. Маліняк¹

¹ Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України», вул. Юрія Іллєнка, 53, м. Київ, 04050, Україна

² Dipartimento di Medicina Clinica e Sperimentale Section of Psychiatry, University of Pisa, Via Roma, 67, I 56100, Піза, Італія
³ Державна установа «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України», вул. Вернадського, 9, м. Дніпро, 49044, Україна

ГОЛОВНИЙ МОЗОК ТА ОРГАН ЗОРУ ЯК ПОТЕНЦІЙНІ МІШЕНІ ДЛЯ ВПЛИВУ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ: ЧАСТИНА IІ – РАДІАЦІЙНІ ЦЕРЕБРООФТАЛЬМОЛОГІЧНІ ЕФЕКТИ У ДІТЕЙ, ОСІБ, ЕКСПОНОВАНИХ ВНУТРІШНЬО-УТРОБНО, АСТРОНАВТІВ ТА ІНТЕРВЕНЦІЙНИХ РАДІОЛОГІВ

Передумова. Іонізуюче випромінювання (ІВ) може впливати на головний мозок та орган зору навіть за дії малих доз, включаючи когнітивні, емоційно-поведінкові та зорові розлади. Нами запропоновано розглядати головний мозок та орган зору як потенційні мішені для впливу ІВ з визначенням цереброофтальмологічних взаємозв’язків як «вісь очі-мозок». Мета. Метою даної роботи був аналітичний огляд сучасних експериментальних, епідеміологічних і клінічних даних стосовно радіаційних цереброофтальмологічних ефектів у дітей, осіб, експонованих внутрішньоутробно, астронавтів та інтервенційних радіологів.
Матеріали та методи. Огляд виконано згідно з настановами PRISMA шляхом пошуку у реферативних та наукометричних базах PubMed/MEDLINE, Scopus, Web of Science, Embase, PsycINFO, Google Scholar, оприлюднених з 1998 до 2021 року, а також результати ручного пошуку публікацій у виданнях, що рецензуються.
Результати. Епідеміологічні дані щодо ефектів впливу малих доз ІВ на нейророзвиток є доволі суперечливими, але отримано узгоджувані клінічні, нейропсихологічні та нейрофізіологічні дані щодо когнітивних і церебральних порушень, особливо у лівій, домінантній гемісфері головного мозку. У внутрішньоутробно опромінених осіб і дітей більш поширені катаракта (вроджена – після опромінення in utero) та ангіопатія сітківки. Астронавти, які здійснюватимуть довготривалі космічні місії за межами захисту магнітосфери Землі, зазнаватимуть впливу галактичного космічного випромінювання (важкими іонами, протонами), що призводить до цереброофтальмологічних порушень, передусім когнітивних і поведінкових розладів та катаракти. Інтервенційні радіологи складають особливу групу ризику розвитку цереброофтальмологічної патології – когнітивного дефіциту, переважно за рахунок дисфункції домінантної та більш радіочутливої лівої півкулі головного мозку, і катаракти, а також раннього атеросклерозу та прискореного старіння.
Висновки. Результати сучасних досліджень свідчать про радіочутливість головного мозку та ока у різних контингентів опромінених осіб. Потрібні подальші дослідження з уточненням характеру цереброофтальмологічних порушень за різними сценаріями опромінення, визначенням молекулярно-біологічних механізмів цих порушень, надійним дозиметричним супроводом і врахуванням впливу нерадіаційних чинників ризику.
Ключові слова: ННЦРМ, Чорнобиль, радіаційні ефекти, епідеміологія, радіаційна гігієна, лікування постраждалих, міжнародне співробітництво, кадри.

Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2021. Вип. 26. C. 57–97. doi: 10.33145/2304-8336-2021-26-57-97

повний текст