Нацiональна академiя медичних наук України
Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини»


ISSN 2313-4607 (Online)
ISSN 2304-8336 (Print)

ПРОБЛЕМИ РАДІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ ТА РАДІОБІОЛОГІЇ

  
 

   

В. С. Свінціцький1, Н. П. Ціп1, С. В. Неспрядько1, О. І. Бублієва1, О. М. Мовчан1,
М. О. Полухіна2

1 Національний інститут раку, вул. Ломоносова, 33/43, м. Київ, 03022, Україна
2 Національний медичний університет ім.О.О. Богомольця, бульв. Тараса Шевченка, 13, м. Київ,
01601, Україна

ПРОМЕНЕВА ТА ХІМІОПРОМЕНЕВА ТЕРАПІЯ У ЛІКУВАННІ РАКУ ЕНДОМЕТРІЯ І СТАДІЇ ПРОМІЖНОЇ ТА ВИСОКОЇ ГРУП РИЗИКУ – ДЕСКРИПТИВНИЙ АНАЛІЗ

Вступ. Рак ендометрія займає третє місце за розповсюдженістю серед всіх онкологічних захворювань в Україні. Об’єм хірургічного лікування та подальше ад’ювантне лікування планується відповідно до групи ризику пацієнтки. Вибір методу променевого лікування і необхідність додавання хіміотерапії визначає рівень безрецидивної виживаності.
Мета дослідження: проведення аналізу бази даних Національного інституту раку пролікованих пацієнток з ендометріоїдним РЕ І стадії проміжної та високо-проміжної груп, а також визначення найбільш частого вибору ад’ювантного (променевого/хіміопроменевого) лікування відповідно до групи ризику пацієнток, яким була проведена гістеректомія з двобічною сальпінго-оваректомією для подальшого спостереження та оцінки безрецидивної виживаності.
Матеріали та методи. Ретроспективно проведено аналіз 245 пацієнток, високої та проміжної груп ризику з І стадією раку ендометрія. Критеріями виключення стали пацієнтки низької групи ризику, а також зі стадіями ІІ–IV і неендометріоїдним гістологічним варіантом.
Результати. Відповідно до проведеного аналізу, пацієнток високої групи ризику було 122/245 (49,8 %), проміжної групи ризику – 123/245 (50,2 %). Пацієнткам високої групи ризику було проведено дистанційну променеву і брахітерапію, доповнюючи хіміотерапією у 5,8 % випадків (7 пацієнток), брахітерапію з дистанційною променевою терапією – у 58,2 % випадків (71 пацієнтка), брахітерапію – у 8,1 % випадків (10 пацієнток), дистанційну променеву терапію – у 27,9 % випадків (34 пацієнтки). Пацієнтки проміжного та високо-проміжного ризику розподілились таким чином: брахітерапія була проведена у 41,5 % випадків (51 пацієнтка), брахітерапія з дистанційною променевою терапією – 54,5 % (67 пацієнток), дистанційна променева терапія – 4,1 % (5 пацієнток).
Висновок. Отже, для пацієнток з раком ендометрія проміжної групи ризику згідно з основними проведеними проспективними дослідженнями раціональним є проведення брахітерапії, а для високо-проміжної і високої групи ризику рекомендовано дистанційну променеву терапію з можливим додаванням брахітерапії, особливо у пацієнток із залученням лімфоваскулярного простору. Всі пацієнтки перебувають під спостереженням для подальшої оцінки безрецидивної виживаності.
Ключові слова: рак ендометрія, лімфодисекція, променева терапія, хіміопроменева терапія.

Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2021. Вип. 26. C. 554–561. doi: 10.33145/2304-8336-2021-26-554-561

повний текст




Головна | Редакційна колегiя | Для авторiв | Архів | Пошук
© 2013 Проблеми радіаційної медицини