ПРОБЛЕМИ РАДІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ ТА РАДІОБІОЛОГІЇ

Є. І. Степанова¹, В. А. Позниш¹, Н. М. Гудзь², В. Ю. Вдовенко¹

¹ Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії
медичних наук України», вул. Юрія Іллєнка, 53, Київ, 04050, Україна
² Державний заклад «Український спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення
Міністерства охорони здоров’я України», вул. Міська, 1, м. Київ, 04075, Україна

ТРИВОЖНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ СНУ У ДІТЕЙ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЛИ НА КАРАНТИНІ ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ COVID-19

Мета: оцінити рівень тривожності та охарактеризувати якість сну у дітей-мешканців радіоактивно забруднених територій у порівнянні з дітьми, які не належать до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи контингентів, що перебували на карантині з приводу пандемії COVID-19.
Матеріали і методи. Вивчалися показники рівня тривожності за допомогою шкали самооцінки рівня тривожності Ч.Д. Спiлбергера, оцінювалася якість сну за допомогою стандартизованого опитувальника для самостійного заповнення PSQI (Pittsburgh Sleep Quality Index) та проводилось вимірювання вмісту ¹³⁷Cs у тілі дітей. Основну групу склали 96 дітей, які перебували на карантині з приводу пандемії COVID-19 та постійно проживали на радіоактивно забруднених територіях Житомирської та Рівненської областей зі щільністю забруднення ґрунтів ¹³⁷Cs від 18 кБк/м² до 235 кБк/м². Вік дітей коливався від 10 до 17 років. Серед них було 33 хлопці та 63 дівчини. Групу порівняння склали 52 дитини, аналогічного віку, серед яких було 26 хлопців та 26 дівчат. Ці діти постійно мешкали у м. Києві і не належали до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Результати. Встановлено, що діти, які перебували на карантині з приводу COVID-19 (як мешканці радіоактивно забруднених територій, так і діти, які не належать до контингентів постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи) мали підвищений рівень реактивної та особистісної тривожності. Порівняльний аналіз показав, що діти однієї статі основної групи та групи порівняння за показниками особистісної та реактивної (ситуативної) тривожності не відрізнялися. У той же час дослідження показали, що дівчата, як в основній групі, так і в групі порівняння, характеризувалися більш високим рівнем тривожності, ніж хлопці. Визначено, що погана якість сну часто зустрічалася як у дітей-мешканців радіоактивно забруднених територій (42,71 %), так і у дітей групи порівняння (42,44 %). Серед порушень сну у дітей обох груп спостереження найчастіше виявлялася «денна дисфункція». Доведена наявність прямого кореляційного зв’язку між загальною оцінкою PSQI і рівнем реактивної, особистісної тривожності та загальною оцінкою PSQI. За допомогою регресійного аналізу доведено наявність лінійної асоціації рівня інкорпорованого ¹³⁷Cs (Бк) з показником особистісної тривожності дітей, які мешкають на радіоактивно забрудненій території (b = -0,716, p < 0,001).
Висновки. Встановлено підвищений рівень реактивної та особистісної тривожності, а також погану якість сну з превалюванням денної дисфункції у дітей, які перебували на карантині з приводу COVID-19. Виявлено залежність вмісту інкорпорованого ¹³⁷Cs (Бк) від рівня особистісної тривожності дітей, які мешкають на радіоактивно забрудненій території.
Ключові слова: ННЦРМ, Чорнобиль, радіаційні ефекти, епідеміологія, радіаційна гігієна, лікування постраждалих, міжнародне співробітництво, кадри.

Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2021. Вип. 26. C. 464–478. doi: 10.33145/2304-8336-2021-26-464-478

повний текст