|
Д. О. Білий, І. М. Ільєнко, О. М. Настіна, Г. В. Сидоренко, Ж. М. Габулавічене,
Н. В. Курсіна, О. Д. Базика, В. В. Білая, О. С. Ковальов, Д. А. Базика
Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії
медичних наук України», вул. Юрія Іллєнка, 53, Київ, 04050, Україна
ВІДНОСНА ДОВЖИНА ТЕЛОМЕР ЛІМФОЦИТІВ ПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ ТА СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН МІОКАРДА ЛІВОГО ШЛУНОЧКА СЕРЦЯ В УЧАСНИКІВ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ АВАРІЇ ЗІ
СТЕНОЗУЮЧИМ АТЕРОСКЛЕРОЗОМ КОРОНАРНИХ АРТЕРІЙ
Мета дослідження: провести аналіз відносної довжини теломер (ВДТ) лімфоцитів периферичної крові в учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС) зі стенозуючим атеросклерозом коронарних артерій залежно від структурно-функціонального стану міокарда.
Матеріали та методи. В дослідженні обстежені 60 УЛНА на ЧАЕС 1986 року і 25 неопромінених осіб (контрольна група – КГ) чоловічої статі з ІХС. Всі УЛНА та пацієнти КГ до аварії були практично здоровими. За період
2016–2021 рр. вони пройшли комплексне клініко-лабораторне обстеження, еходопплеркардіографічне
дослідження і визначення ВДТ методом флуоресцентної гібридизації in situ за допомогою лазерної проточної
цитометрії.
Результати. За своєю клінічною характеристикою, наявністю факторів ризику, показниками систолічної і діастолічної функцій серця, а також за ВДТ УЛНА практично не відрізнялися від КГ. Проведений дисперсійний
аналіз показав, що на ВДТ впливав факт опромінення в поєднанні з ожирінням (p = 0,020). При нормальній масі
тіла середнє значення ВДТ в КГ було достовірно вищим, ніж в УЛНА (p = 0,023). За результатами ієрархічного
кластерного аналізу двох змінних – ВДТ та індексу кінцево-діастолічного об’єму, УЛНА і пацієнти КГ були розподілені на дві підгрупи. Перша підгрупа (1-й кластер) відрізнялася від другої (2-й кластер) вірогідно більшими
середніми показниками кінцево-діастолічного об’єму і кінцево-систолічного об’єму лівого шлуночка (ЛШ) та
їхніх індексів, маси міокарда ЛШ та його індексу, зниженою фракцією викиду (ФВ). У пацієнтів 1-го кластеру
теломери були вірогідно коротші, ніж у 2-го (10,0 ± 1,7 проти 14,3 ± 2,0 при p = 0,000). Збільшення маси міокарда і товщини стінок ЛШ обумовлювало розвиток його гіпертрофії. Число осіб з гіпертрофією ЛШ було достовірно вище серед пацієнтів 1-го кластеру (91,6 % проти 67,2 %, p < 0,001) за рахунок ексцентричної гіпертрофії ЛШ. Відповідно серед пацієнтів 2-го кластеру частіше зустрічалась концентрична гіпертрофія ЛШ (24,6 %
проти 4,2 % при p < 0,01). Для пацієнтів 1-го кластеру був характерний більш тяжкий перебіг серцевої недостатності.
Висновки. У хворих на ішемічну хворобу серця зі стенозуючим атеросклерозом коронарних артерій, які зазнали опромінення 30–35 років тому, з нормальною масою тіла спостерігалось скорочення теломер. Ієрархічний
кластерний аналіз показав себе гарним інструментом, що дозволяє серед хворих з однаковою патологією за показниками ВДТ та індексу кінцево-діастолічного об’єму відокремити групу пацієнтів з найбільш тяжким
клінічним перебігом ішемічної хвороби серця і порушенням систолічної функції ЛШ..
Ключові слова: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, радіаційний вплив, ішемічна хвороба серця, стенозуючий атеросклероз коронарних артерій, інфаркт міокарда, відносна довжина теломер,
кінцево-діастолічний об’єм.
Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2021. Вип. 26. C. 319–338. doi: 10.33145/2304-8336-2021-26-319-338
 повний текст
|
