|
В. Г. Бебешко, К. М. Бруслова, Л. О. Ляшенко, Н. М. Цвєткова, С. Г. Галкіна, Ж. С. Ярошенко,
Л. О. Гончар, О. Я. Боярська, В. Ф. Кузьменко, І. В. Трихліб, Н. В. Кавардакова
Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії
медичних наук України», вул. Юрія Іллєнка, 53, Київ, 04050, Україна
ХВОРОБИ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ ПІСЛЯ ХІМІО-ТА ПРОМЕНЕВОЇ ТЕРАПІЇ У ДІТЕЙ, ЯКІ ПЕРЕНЕСЛИ ГОСТРУ ЛІМФОБЛАСТНУ ЛЕЙКЕМІЮ, У ВІДДАЛЕНОМУ ПЕРІОДІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ
Мета: оцінити патологію щитоподібної залози у дітей, які отримували хіміо- та променеву терапію з приводу
гострої лімфобластної лейкемії, у віддаленому періоді спостереження з урахуванням статі, вікової періодизації
та варіантів хвороби.
Матеріали і методи. У 92 дітей з гострою лімфобластною лейкемією, які знаходяться в ремісії від 6 до 25 років,
вивчали частоту та характер патології щитоподібної залози (гіпотиреоз, тиреоїдит, рак). Розподіл хворих за
варіантами лейкемій був такий: «загальний» тип – 67,4 %, пре-В – 23,9 %, про-В та Т-клітинний по 4,3 %. Діти
отримували хіміо- та променеву терапію згідно з протоколом. Щодо віку хворих на час встановлення діагнозу
гострої лімфобластної лейкемії, то враховували препубертатний, пубертатний та після пубертатний періоди.
Оцінювали ендокринні хвороби в родоводі, масу тіла при народженні дитини, вміст вільного тироксину, тиреотропного гормону гіпофізу, кортизолу, заліза та феритину і антитіла до тиреопероксидази в сироватці крові.
Результати. Патологія щитоподібної залози у дітей виникала в перші 2–3 роки після курсу терапії і становила
22,8 % (гіпотиреоз – 14,1 %, аутоімунний тиреоїдит – 7,6 %, папілярний рак – 1,1 %). Семеро дітей цієї групи
пройшли променеву терапію в дозах 12–18 Гр на центральну нервову систему. Не було встановлено кореляційного зв’язку між фактом опромінення, дозою променевого навантаження на центральну нервову систему і
патологією щитоподібної залози у віддалений період спостереження. Рак щитоподібної залози розвився у дитини через 11 років після хіміо- та променевої терапії. Гіпотиреоз частіше діагностувався у хворих препубертатного віку (rs = 0,49). У половини дітей в родоводі була ендокринна патологія, що вірогідно вище, ніж у загальній вибірці (р < 0,05). Маса тіла при народженні дитини, у якої в подальшому розвинувся гіпотиреоз була
меншою, ніж у дітей з тиреоїдитами (rs = 0,57).
Висновки. Зміни в ендокринній регуляції організму, зокрема щитоподібній залозі, можуть впливати на прогноз
перебігу злоякісних захворювань системи крові у дітей, особливо препубертатного віку, у віддаленому періоді
спостереження, що потребує систематичного нагляду лікаря гематолога та ендокринолога.
Ключові слова: діти, гостра лімфобластна лейкемія, хіміотерапія, променева терапія, рак щитоподібної залози, гіпотиреоз, тиреоїдит, віддалений період.
Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2021. Вип. 26. C. 309–318. doi: 10.33145/2304-8336-2021-26-309-318
 повний текст
|
