|
Ж. М. Мінченко1, Т. Ф. Любарець1, В. В. Балан1, О. О. Дмитренко1, Т. Ю. Шляхтиченко1,
В. О. Мойсеєнко2,3, Ю. О. Сілаєв1, В. Г. Бебешко1
1Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії
медичних наук України», вул. Юрія Іллєнка, 53, м. Київ, 04050, Україна
2Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця МОЗ України, бульвар Тараса
Шевченка, 13, м. Київ, 01601, Україна
3Приватний вищий навчальний заклад «Міжнародна академія екології і медицини», Харківське
шосе, 121, м. Київ, 02000, Україна
ЕФЕКТИВНІСТЬ КОЛОНІЄУТВОРЕННЯ КЛІТИН-ПОПЕРЕДНИКІВ КІСТКОВОГО МОЗКУ, ЯК ПРОГНОСТИЧНИЙ ФАКТОР ПЕРЕБІГУ ПЛАЗМОКЛІТИННОЇ МІЄЛОМИ У ОСІБ З РАДІАЦІЙНИМ АНАМНЕЗОМ
Мета роботи: на основі дослідження ефективності колонієутворення клітин кісткового мозку хворих на плаз&
моклітинну мієлому на різних етапах лікування оцінити її значення як прогностичного критерію перебігу захво&
рювання.
Матеріали і методи. Ефективність колонієутворення (ЕКУ) оцінено у 37 пацієнтів віком 42–73 років з плаз&
моклітинною мієломою (ПКМ) I–II cт.: 21 пацієнта, постраждалого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, та
16 неопромінених хворих. Серед опромінених з I ст. обстежено 11 чоловіків, серед хворих з II ст. – 9 чоловіків
та 3 жінок, серед неопромінених з I ст. – 3 чоловіків, 3 жінок, серед пацієнтів з II ст. – 6 чоловіків та 2 жінок.
Контрольну група склали 20 здорових осіб.
Результати. Кількість колонієутворюючих гранулоцитарно-макрофагальних одиниць (КУО-ГМ) кісткового моз&
ку (КМ) хворих на ПКМ об’єднаної групи (опромінені, неопромінені) залежала від стадії захворювання. У хво&
рих з І ст. КУО-ГМ становила 16,7 ± 1,2 проти 11,1 ± 1,1 при ІІ ст. і була нижчою (p < 0,05), порівняно з контро&
лем (64,5 ± 2,2). Подібними були зміни при утворенні кластерів (І ст. – 37,7 ± 1,6; ІІ ст. – 19,4 ± 1,3; контроль –
89,8 ± 3,6). У хворих з I та II ст. на момент діагностики ЕКУ була нижчою (5,7 ± 1,5 та 2,4 ± 1,1 відповідно),
порівняно з контролем (39,5 ± 1,51, p < 0,05), при ремісії ЕКУ зростала (29,6 ± 1,8 та 13,8 ± 1,2 відповідно). По&
казники опромінених і неопромінених пацієнтів не відрізнялись. На етапі діагностики кількість колонієутворю&
ючих одиниць фібробластів (КУО-Ф) була нижчою (p < 0,05), порівняно з контролем (110,5 ± 4,9) – 43,9 ± 5,4 та
22,5 ± 3,7 у пацієнтів з I та ІІ ст. ПКМ відповідно. При досягненні ремісії КУО-Ф зростала (p < 0,05): у хворих з
І ст. ПКМ КУО-Ф сягала 87,4 ± 4,2; у пацієнтів з ІІ ст. – 55,6 ± 2,7.
Висновки. Встановлена залежність ЕКУ клітин КМ від стадії ПКМ та наявності/відсутності ремісії. Показано
прогностичне значення показника ЕКУ КУО-ГМ КМ щодо тривалості життя пацієнтів (Ro Spearm = 0,39, p < 0,02):
за наявності ЕКУ > 20 до проведення поліхіміотерапії тривалість життя хворих на ПКМ була суттєво довшою
порівняно з пацієнтами, у яких показник ЕКУ < 20.
Ключові слова: плазмоклітинна мієлома, кістковий мозок, гранулоцитарно-макрофагальна колонієутворююча
одиниця, колонієутворююча одиниця фібробластів, кластер.
Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2020. Вип. 25. C. 490-501. doi: 10.33145/2304-8336-2020-25-490-501
 повний текст
|
