|
О. М. Сухіна, К. В. Немальцова, О. В. Панов
Державна установа «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва Національної
академії медичних наук України», вул. Пушкінська, 82, м. Харків, Україна
ПІЗНЯ ПРОМЕНЕВА ТОКСИЧНІСТЬ ПІСЛЯ РАДИКАЛЬНОЇ РАДІОТЕРАПІЇ РАКУ ГЕНІТАЛІЙ
Променева терапія злоякісних пухлин жіночої статевої сфери, навіть з використанням можливостей сучасної
радіотерапевтичної апаратури і дозиметричного планування, призводить до розвитку місцевих променевих
змін. При їх лікуванні використовується підхід, що включає методи загального і місцевого впливу. Одним із
перспективних напрямків визнається створення оптимальних комбінацій медикаментозних засобів (у формі
мазей, гелів, аерозолів, супозиторіїв тощо), що чинять лікувальну дію на запальний процес.
У статті відображені клінічний перебіг і етапність виникнення пізніх променевих реакцій шкіри, слизової
піхви/шийки матки, сечового міхура та кишечника, а також особливості їх лікування. Представлені дані літератури та власні практичні напрацювання щодо лікування променевих ускладнень. При огляді досліджуваної теми можна дійти висновку, що основною причиною розвитку місцевих променевих ушкоджень є похибки у плануванні та проведенні променевої терапії, коли застосовуються високі поглинені дози, які перевищують толерантність здорових тканин. Причиною можна вважати і недоврахування дозового розподілу іонізуючих випромінювань у тканинах, наявність у пацієнтів супутніх захворювань і недооцінку віддалених наслідків впливу
радіації.
Ключові слова: жіночі статеві органи, променеві ушкодження, радіодерматит, радіоепітеліїт, променевий ректит, променевий цистит.
Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2020. Вип. 25. C. 130-148. doi: 10.33145/2304-8336-2020-25-130-148
 повний текст
|
