|
О. В. Шеметун, М. А. Пілінська
Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України», вул. Юрія Іллєнка, 53, м. Київ, 04050, Україна
РАДІАЦІЙНО-ІНДУКОВАНИЙ ЕФЕКТ СВІДКА – МОДЕЛЮВАННЯ, ПРОЯВИ, МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ, ПЕРСИСТЕНЦІЯ, ОНКОЛОГІЧНІ РИЗИКИ (огляд літератури)
У статті узагальнені та проаналізовані дані світової наукової літератури і результати власних досліджень щодо одного з основних немішеневих ефектів дії іонізуючого випромінювання – радіаційно-індукованого ефекту свідка (radiation induced bystander effect – RIBE) – здатності опромінених клітин-мішеней індукувати вторинні біологічні зміни в неопромінених клітинах-реципієнтах. Відображено історію досліджень цього феномену, який під різними назвами описувався ще з 1905 року, почав вивчатися з кінця ХХ століття, коли й одержав назву RIBE, та викликав особливий інтерес у наукової спільноти в останні десятиріччя. Показано, що розвиток біологічної науки і вдосконалення методів досліджень дозволили отримати нові поглиблені дані щодо розвитку RIBE не тільки на рівні цілісного організму, але й на рівні геному. Висвітлено ключові моменти численних досліджень RIBE, зокрема – моделювання; методичні підходи до вивчення; класифікація; особливості взаємодії між опроміненими та інтактними клітинами; роль імунної системи, оксидативного стресу, цитогенетичних порушень, зміни експресії генів в механізмі розвитку RIBE; зворотний ефект свідка (rescue effect), абскопальний ефект (abscopal effect), персистенція, модифікація, медичні наслідки. Підкреслено, що, незважаючи на значний обсяг досліджень феномену bystander response як універсального явища та RIBE як одного із його
проявів, ще існує достатньо «білих плям» у визначенні механізмів становлення RIBE та оцінці можливих наслідків його розвитку для здоров’я людини.
Ключові слова: іонізуюче випромінювання, немішеневі ефекти, радіаційно-індукований ефект свідка, класифікація, механізми розвитку, маніфестація, персистентність, модифікація, наслідки.
Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2019. Вип. 24. C. 65–92. doi: 10.33145/2304-8336-2019-24-65-92
 повний текст
|
