|
Н. А. Мітряєва, Л. В. Гребіник, Н. Є. Узлєнкова
Державна установа «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор’єва Національної академії медичних наук України», вул. Пушкінська, 82, м. Харків, 61024, Україна
ВПЛИВ КОМБІНОВАНОЇ ДІЇ Х-ВИПРОМІНЕННЯ ТА ІНГІБІТОРА ЦИКЛООКСИГЕНАЗИ-2 – МЕЛОКСИВЕТУ НА ВМІСТ VEGF ТА PGE-2 У СИРОВАТЦІ КРОВІ ЩУРІВ/ПУХЛИНОНОСІЇВ
Мета: вивчення впливу комбінованої дії Х-випромінення та інгібітора циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) на рівень
фактора росту ендотелію судин (VEGF) і простагландину E-2 (PGE-2)-2 в сироватці крові щурів з перевитою пухлиною Герена при опроміненні в різних дозах.
Матеріали і методи. 20 щурам-самицям популяції Вістар масою 160–180 г з перещепленою карциномою Герена проводили фракціоноване опромінення (5 Гр + 5 Гр) та (0,5 Гр + 0,5 Гр) зони росту пухлини на апараті РУМ-17
з інтервалом між сеансами 24 год. Препарат «Мелоксивет» – селективний інгібітор ЦОГ-2 вводили за добу до
опромінення та за 2 години перед другим опроміненням (0,2 мг на 1кг маси тіла). Забір крові проводили методом прижиттєвої декапітації через 24 год після останньої фракції опромінення. Вміст VEGF та PGE-2 в сироватці
крові визначали методом імуноферментного аналізу з використанням стандартних наборів.
Результати. Після фракціонованого опромінення у сумарній дозі 1 Гр (0,5 Гр + 0,5 Гр) рівень VEGF підвищувався у 1,5 раза порівняно з інтактним контролем, а у тварин, опромінених у сумарній дозі 10 Гр (5 Гр + 5 Гр), рівень
VEGF вірогідно знижувався у 1,92 раза. Тобто, спостерігали різницю вмісту VEGF в сироватці крові щурів-пухлиноносіїв залежно від доз опромінення: після опромінення сумарній дозі 1 Гр – стимуляція ангіогенезу, 10 Гр –
значне уповільнення цього процесу. У разі поєднаної дії опромінення (10 Гр) та інгібітора ЦОГ-2 – мелоксивету відмічали вірогідне зниження рівня VEGF у 3,49 раза порівняно з контролем та у 1,8 раза з ізольованим опроміненням. При цьому рівень PGE-2 також знижувався відносно ізольованого опромінення у 1,5 раза, що вказує на інгібування ЦОГ-2. При поєднаній дії опромінення в низьких дозах (1 Гр) та інгібітора ЦОГ-2 – мелоксивету спостерігали зниження рівня VEGF у 1,1 раза порівняно з контролем та у 1,7 раза відносно ізольованого опромінення. При цьому рівень PGE-2 також знижувався порівняно з ізольованим опроміненням у 1,1 раза. Отримані результати свідчать про вплив поєднаної дії опромінення і мелоксивету на рівень VEGF та PGE -2, що зумовлює антиангіогенний ефект.
Висновки. Доведено, що низькі дози іонізуючої радіації (1 Гр) та високі дози (10 Гр) по-різному впливають на
експресію VEGF, і тим самим на процеси ангіогенезу. Поєднана дія іонізуючої радіації та інгібітора ЦОГ-2 (мелоксивету) впливає на зниження рівня PGE-2, VEGF, тобто, на уповільнення ангіогенезу. У разі великих доз опромінення цей вплив виражений ще більше.
Ключові слова: Х-випромінення, інгібітор ЦОГ-2 – мелоксивет, фактор росту ендотелію судин (VEGF), циклооксигеназа-2 (ЦОГ-2), простагландин Е-2 (PGE-2), ангіогенез.
Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2019. Вип. 24. C. 261–269. doi: 10.33145/2304-8336-2019-24-261-269
 повний текст
|
