|
Б. І. Геращенко1, К. Салміна2, Й. Крігерц2, Й. Еренпрейса2, А. М. Бабський3
1Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України, вул. Васильківська, 45, Київ, 03022, Україна
2Латвійський науково!навчальний центр біомедицини, вул. Рацупітес, 1, Рига, LV!1067, Латвія
3Львівський національний університет ім. Івана Франка, вул. Михайла Грушевського, 4, Київ, 79005, Україна
ІНДУКОВАНА ПОЛІПЛОЇДІЯ ТА СОРТУВАННЯ ПОШКОДЖЕНОЇ ДНК МІКРОНУКЛЕАЦІЄЮ В РАДІОРЕЗИСТЕНТНИХ ЕПІТЕЛІАЛЬНИХ СТОВБУРОВИХ КЛІТИНАХ ПЕЧІНКИ ЩУРІВ ЗА ВПЛИВУ РЕНТГЕНІВСЬКИХ ПРОМЕНІВ
Мета: вивчення особливостей клітинного циклу опромінених епітеліальних стовбурових клітин печінки щурів
(клітини лінії WB-F344) у процесі виживання, оцінюючи радіаційно-індуковані зміни ядерної морфології та
плоїдності ДНК із застосуванням аналізу зображень, отриманих за допомогою оптичного мікроскопа.
Матеріали і методи. WB-F344 клітини, які вирощувалися у моношарі без досягнення повного покриття, опромінювали у суспензії в дозах 1,0; 5,0 і 10,0 Гр рентгенівськими променями потужності 2,0 Гр/хв. Як інтактний
контроль використовували неопромінені клітини. Після опромінення клітини висівали у 25-см2 флакони в кількості, що не дозволяє контактне гальмування протягом кількох днів їх культивування. На 1, 2, 3 та 5-й день після
опромінення досліджували ядерну морфологію і плоїдність клітин, використовуючи стехіометричну реакцію з
толуїдиновим синім і цитометрію зображень. На 7-й та 9-й день після опромінення досліджували тільки клітини, опромінені у великих дозах (10,0 Гр), в яких додатково оцінювали наявність пошкоджень ДНК (γ-H2AX),
проліферативний стан (Ki-67), а також наявність факторів самооновлення, притаманних стовбуровим клітинам
(OCT4 і NANOG).
Результати. Радіорезистентність WB-F344 клітин була доведена результатами, які вказують на те, що ці клітини
не піддаються швидкій та масивній загибелі, мало схожій на апоптоз навіть у сильно опромінених клітинах. Натомість спостерігали затримку клітинного циклу, яка супроводжувалася поліплоїдизацією (через Ki-67-позитивне мітотичне прослизання або порушений цитокінез) і мікронуклеацією залежно від дози, проте мікронуклеація деякою мірою випереджала поліплоїдизацію. Поліплоїдні клітини, які здатні позбавлятися пошкоджень
ДНК, можуть деполіплоїдизуватися через мітоз. Багато мікроядер містили γ-H2AX кластери, що передбачає
виділення сильно пошкоджених фрагментів ДНК. Обидва фактори, OCT4 і NANOG, були виражені в інтактному
контролі, проте їх експресія посилювалася після опромінення.
Висновки. Хоча факт мікронуклеації свідчить про наявність генотоксичного ефекту, WB-F344 клітини, ймовірно,
можуть уникати загибелі шляхом сортування пошкодженої ДНК за допомогою мікроядер. Індукція поліплоїдії
в цих клітинах може бути адаптивною для сприяння виживанню клітин і регенерації тканин з можливим залученням механізму самооновлення.
Ключові слова: WB-F344 клітини, рентгенівське опромінення, виживання клітин, поліплоїдизація, мікронуклеація, самооновлення.
Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2019. Вип. 24. C. 220–234. doi: 10.33145/2304-8336-2019-24-220-234
 повний текст
|
