ПРОБЛЕМИ РАДІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ ТА РАДІОБІОЛОГІЇ

В. О. Бузунов, О. А. Капустинська

Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України», вул. Мельникова, 53, м. Київ, 04050, Україна

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЦЕРЕБРОВАСКУЛЯРНОЇ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НАСЕЛЕННЯ, ЕВАКУЙОВАНОГО ІЗ 30-КМ ЗОНИ ЧАЕС У ВІЦІ 18-60 РОКІВ. АНАЛІЗ ВПЛИВУ ВНУТРІШНЬОГО ІОНІЗУЮЧОГО ОПРОМІНЕННЯ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ ¹³¹I

Проведені когортні епідеміологічні дослідження цереброваскулярних захворювань (ЦВЗ) у дорослого на час аварії населення (вік 18–60 років), евакуйованого із 30-км зони ЧАЕС. Період досліджень – 1988–2016 рр. Зроблено аналіз зв’язку розвитку окремих цереброваскулярних хвороб (ЦВХ) з дозою внутрішнього іонізуючого опромінення щитоподібної залози ¹³¹I.
Мета. Встановлення динаміки захворюваності на ЦВХ дорослого на час аварії населення, евакуйованого із зони відчуження ЧАЕС залежно від віку, статі, часу після аварії та дози внутрішнього опромінення щитоподібної залози ¹³¹I. Матеріали і методи. Джерелом інформації служили дані Державного реєстру України осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС (ДРУ). Динаміку захворюваності вивчали за періодами спостереження (1988–1992; 1993–1997; 1998–2002; 2003–2007; 2008–2012 та 2013–2016 роки) з урахуванням віку, статі та дози опромінення щитоподібної залози (ЩЗ). У дослідницьку когорту увійшли 42 982 осіб, в т. ч. 18 133 чоловіків і 24 849 жінок. Дані про дози опромінення ЩЗ в ДРУ суттєво обмежені. Персональні дані про дозу опромінення мають лише 957 осіб, які й увійшли до спеціально досліджуваної когорти. Для аналізу впливу радіаційного фактора на розвиток ЦВХ були прийняті дозові інтервали – 0–0,3; 0,31–0,75; 0,76–2,0 Гр. Аналіз даних проведено на змішаній когорті по двох вікових групах та за реалізацією радіаційних ефектів («ранній» етап, який охоплює перші 6 років з моменту аварії; «віддалений» етап – з 1998 по 2007 рр.; «пізній» етап – 2008–2016 рр.).
Результати досліджень свідчать, що післяаварійний період характеризується зростанням рівня цереброваскулярної патології. Ріст захворюваності починається з другого періоду (1993–1997) спостереження, тобто через 6 років після аварії, незалежно від віку на момент аварії та статі. Піки захворюваності припадають на третій та четвертий періоди (1998–2002 та 2003–2007 рр.) спостереження. Починаючи з 2008 року відбувається поступове зниження захворюваності. В усі періоди спостереження встановлені більш високі рівні ЦВХ у осіб старшої вікової групи на час аварії, тобто 40–60 років. В перші 11 післяаварійних років вищі рівні цереброваскулярних захворювань відмічені у жінок, у більш віддалений період (12–26 років) після аварії – у чоловіків. При дозовому інтервалі 0,31–0,75 Гр встановлений достовірний зв’язок рівня ЦВХ з дозою внутрішнього іонізуючого опромінення щитоподібної залози ¹³¹I. В інших дозових інтервалах дозозалежні ефекти нестійкі.
Висновки. Післяаварійний період ознаменувався суттєвим зростанням рівня ЦВЗ у дорослого евакуйованого з 30-км зони ЧАЕС населення. Ріст захворюваності встановлено з 7-го до 21-го року після аварії на ЧАЕС, з піком в період з 12-го до 21-го року. У період, який охопив 22–30 років, встановлено зниження рівня захворюваності. Відзначено зв’язок окремих форм ЦВХ з дозою опромінення щитоподібної залози ¹³¹I.
Ключові слова: Чорнобильська аварія, доросле евакуйоване населення, цереброваскулярні хвороби, ефекти опромінення щитоподібної залози ¹³¹I.

Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2018. Вип. 23. C. 96–106. doi: 10.33145/2304-8336-2018-23-96-106.

повний текст