|
М. Ю. Антомонов, О. В. Зоріна
Державна установа «Інститут громадського здоров’я ім. О. М. Марзєєва НАМН України», вул. Попудренка, 50, м. Київ, 02094, Україна
ІНТЕГРАЛЬНА ОЦІНКА ЯКОСТІ ВОД РІЧКИ ДНІПРО З ВИЗНАЧЕННЯМ РАДІАЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ У МІСЦЯХ ПИТНИХ ВОДОЗАБОРІВ ТА ПИТНИХ ВОДОПРОВІДНИХ СТАНЦІЙ
Мета. Надати інтегральну оцінки якості природних і питних вод та провести відповідне оцінювання якості вод
річки Дніпро з урахуванням радіаційних показників у місцях питних водозаборів і питних водопровідних
станцій.
Матеріали та методи. Проаналізовано матеріали КП «Черкасиводоканал», КП «Дніпроводоканал», КП «Водоканал», КП «Бердянськводоканал», КП «Облводоканал». Протягом трьох років (2015–2017 рр.) досліджено 468
проб води 7 водопровідних станцій, що в якості вихідних використовують воду р. Дніпро, за 25 санітарно-хімічними та 2 радіаційними (α-активність і β-активність) показниками. При проведенні досліджень використані методи: бібліографічний, санітарно-хімічний, експертної та інтегральної оцінок.
Результати. Для проведення інтегральної оцінки якості вихідних і питних вод водопровідних станцій уперше було впроваджено спосіб ієрархічної згортки змінних в методі аналізу ієрархій Т. Сааті шляхом поетапного експертного порівняння різних груп показників та показників у групах. Причому групи показників визначалися згідно з вимогами ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» як радіологічні, органолептичні, інтегральні, фізико-хімічні з органолептичною та загальносанітарною, атакож санітарно-токсикологічною ознакою шкідливості. Вагові коефіцієнти для характеристик якості води розраховувалися як суперпозиція експертних ваг для кожної групи з урахуванням відносних оцінок значущості для комплексного показника груп між собою. Виявлено, що середній комплексний показник для всіх станцій у вихідній воді навесні, влітку та восени достовірно (p < 0,001) більший, ніж взимку, а після очищення не змінюється за сезонами року. Якщо порівнювати між собою комплексні показники для вод всіх станцій, то
мінімальні їх значення були для вод КП «Черкасиводоканал» (0,177 ± 0,005 та 0,167 ± 0,005 – вихідних та питних відповідно) та КНФС КП «Дніпроводоканал» (0,156 ± 0,006 – вихідних). Максимальні значення комплексних
показників було виявлено для вод вихідних – ДВС-1 м. Запоріжжя для блоків №1 і №2 (0,267 ± 0,008 для кожної) та КП «Облводоканал» (0,273 ± 0,004), питних – ДВС-1 м. Запоріжжя (0,260 ± 0,008 та 0,265 ± 0,008
відповідно) та КП «Бердянськводоканал» (0,282 ± 0,009). На деяких станціях після очищення спостерігається
збільшення значення комплексного показника, а на інших – зменшення чи його стабільність.
Висновки. 1. Розроблено оцінку методології визначення якості природних і питних вод радіаційних показників,
що дозволить обробляти великі масиви показників шляхом їх поетапного експертного зіставлення з істотним
спрощенням роботи експертів і без втрати точності результатів оцінювання. 2. Інтегральна оцінка екологічного
стану води річки Дніпро у місцях питних водозаборів дозволила встановити, що комплексний показник якості
зазначених вод має мінімальне значення взимку, а після очищення на водопровідних станціях стабільний протягом року. Виявлено динаміку змін інтегрального показника по роках (2015–2017 рр.) та вздовж русла річки.
Мінімальні значення комплексних показників якості вихідних вод виявлено для станцій – КП «Черкасиводоканал» та КНФС КП «Дніпроводоканал», максимальні – блоків № 1, 2 ДВС-1 м. Запоріжжя та КП «Облводоканал».
Підтверджено, що з метою ефективного проведення державного моніторингу якості природних та питних вод у
просторово-часовому аспекті доцільно використовувати метод інтегрального оцінювання з включенням
радіаційних показників питної якості води.
Ключові слова: вода вододжерел, вода питна, комплексний показник, водопровідні станції, радіаційні показники питної якості води.
Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2018. Вип. 23. C. 82–95. doi: 10.33145/2304-8336-2018-23-82-95.
 повний текст
|
