|
Ю. О. Мицик, Ю. Б. Борис, І. В. Дац, Л. В. Манюк, О. С. Ільчишин, О. Я. Солдатенко,
І. В. Данилейченко, І. О. Макогонов, Н. М. Скалецька
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, м. Львів, вул. Пекарська, 69, 79010, Україна
СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ДІЮ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ НА ХВОРИХ ПРИ ДІАГНОСТИЦІ НИРКОВО-КЛІТИННОГО РАКУ І ШЛЯХИ ЙОГО УНИКНЕННЯ
Одним із результатів дії іонізуючого випромінювання на клітину є поява генетичних мутацій, які в свою чергу можуть призводити до розвитку злоякісних захворювань. Доза опромінення хворого при абдомінальному КТ-обстеженні під час діагностики нирково-клітинного раку (НКР) становить близько 5 мГр (5 мЗв) при звичайному обстеженні і може зростати до 50 мГр (50 мЗв) при мультифазному. До недавнього часу вважалось недоцільним напряму оцінювати ризик виникнення онкологічної патології під впливом таких відносно малих доз опромінення. В останні роки підтверджено важливу роль іонізуючого опромінення, отриманого хворими під час діагностичних процедур, у розвитку злоякісних новоутворень багатьох органів. При мультифазному КТ-скануванні, яке рутинно застосовується при діагностиці НКР, 1 випадок розвитку радіаційно-індукованого раку припадає на 250 (180–370) сканувань у жінок і на 330 (240–490) у чоловіків. Доведений зв’язок між проведенням комп’ютерної томографії з дозою опромінення > 7,5 мЗв і ушкодженням ДНК хворих. Одним із шляхів уникнення променевого навантаження на хворого при діагностиці НКР є ширше застосування магнітно-резонансної томографії і використання рентген-трубок зі зниженим вольтажем, проте, необхідні подальші дослідження у цьому напрямку.
Ключові слова:іонізуюче випромінювання, діагностика, нирково-клітинний рак, шкідливість.
Проблеми радіаційної медицини та радіобіології. 2017. Вип. 22. C. 69–78.
 повний текст
|
