|
О. В. Камінський, О. В. Копилова, Д. Є. Афанасьєв, О. В. Мазуренко, С. Я. Березовський
Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України», вул. Мельникова, 53, м. Київ, 04050, Україна
ПІЛОТНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ПРИЩИТОПОДІБНИХ ЗАЛОЗ ОСІБ, ОПРОМІНЕНИХ ВНАСЛІДОК АВАРІЇ НА ЧАЕС ДОРОСЛОГО ТА ДИТЯЧОГО ВІКУ, МЕТОДОЛОГІЯ ЇХ УЛЬТРАЗВУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Мета. Визначення поширеності гіперплазій прищитоподібних залоз у опромінених внаслідок аварії на ЧАЕС дорослих та їх нащадків при скринінговому ультразвуковому досліджені та відпрацювати його методологію.
Матеріали та методи. Пілотне проспективне дослідження поширеності гіперплазії ПЩПЗ серед осіб, постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) дорослого віку (686 осіб) та їх нащадків (54 дітей) проведено УЗД ЩПЗ та ПЩПЗ, з яких 339 відносилися до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 32 особи – евакуйовані з 30-км зони відчуження та 224 осіб з групи контролю. Проведено ультразвукове дослідження щитоподібної та прищитоподібних залоз за стандартною методикою. Додатково у дітей з гіперплазією прищитоподібних залоз проводилось вибіркове дослідження рівня 25-гідроксивітаміну D у сироватці крові. При розрахунку статистичної значущості, її рівень р < 0,05 вважали статистично достовірним.
Результати. Прищитоподібні залози – це декілька невеликих але впливових ендокринних залоз, що синтезують паратгормон, регулюють, головним чином, фосфорно-кальцієвий обмін. Недостатня (гіпопаратиреоз) або надлишкова (гіперпаратиреоз) функція прищитоподібних залоз є шкідливими для пацієнтів, впливає на стан нервової та серцево-судинної системи. Прищитоподібні залози можуть накопичувати ізотопи цезію, стронцію і радіоактивного йоду. Отримані дані свідчать про підвищення частоти клінічно значущих гіперплазій прищитоподібних залоз (понад 9 мм у дорослих, більше 5 мм у дітей) серед опромінених осіб внаслідок аварії на ЧАЕС (28,64 %) та їх нащадків (23,8–70,6 %), перш за все тих, які мешкають на забруднених територіях дорослого віку в порівнянні з контрольною групою (неопромінені – 24,15 %). Іншою групою ризика були евакуйовані з 30-км зони відчуження – категорія осіб, яка зазнала дії поглинутих ізотопів йоду в перші дні аварії на ЧАЕС. Ці дані демонструють чутливість прищитоподібних залоз до дії інкорпорованих ізотопів (йоду, цезію і стронцію), що у віддалені терміни опромінення створюють умови для структурно-функціональних змін у системі регуляції фосфорно-кальцієвого обміну, є підґрунтям для значної поширеності остеопенії та остеопорозу у опромінених осіб та їх нащадків. Необхідно провести низку досліджень для подальшого уточнення отриманих даних та розкриття гормональних механізмів впливу іонізуючого випромінення на прищитоподібних залоз.
Висновки. Прищитоподібні залози є радіаційно чутливими до дії ізотопів стронцію, цезію та йоду, які обумовлюють їх опромінення та наступні структурно-функціональні зміни, що є передумовою розвитку остеопенії та остеопорозу в осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС та їх нащадків. Висока частота гіперплазії прищитоподібних залоз виявлена в мешканців радіаційно забруднених територій (довготривале опромінення ізотопами цезію), а також у евакуйованих з 30 км зони відчуження (опромінення ізотопами йоду в перші дні аварії).
Ключові слова: аварія на ЧАЕС, опромінення, постраждалі внаслідок аварії, учасники ліквідації наслідків аварії, іонізуюче випромінювання, діти, прищитоподібні залози, гіперплазія.
Проблеми радіаційної медицини та радіобіології. 2017. Вип. 22. C. 382–394.
 повний текст
|
