|
І. М. Ільєнко, О. В. Лясківська, О. А. Бєляєв, О. Я. Плескач, В. І. Шинкаренко, Д. А. Базика
Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України», вул. Мельникова, 53, м. Київ, 04050, Україна
ВПЛИВ ХРОНІЧНОЇ ВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ НА ДОВЖИНУ
ТЕЛОМЕР ЛІМФОЦИТІВ ПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ УЧАСНИКІВ ЛІКВІДАЦІЇ АВАРІЇ НА ЧАЕС У ВІДДАЛЕНОМУ ПЕРІОДІ ПІСЛЯ ОПРОМІНЕННЯ
Мета. Оцінити вплив хронічної вірусної інфекції на показник відносної довжини теломер лімфоцитів периферичної крові (ПК) учасників ліквідації наслідків аварії (ЛНА) на ЧАЕС у віддалений період після опромінення (30 років потому) та визначити роль вірусного носійства у розвитку прискореного клітинного старіння.
Матеріали і методи. Основна група обстеження включала 70 учасників ЛНА на ЧАЕС чоловічої статі, у віддаленому періоді після опромінення – 30 років потому {доза зовнішнього опромінення складала (602,67 ± 114,19) мЗв (М ± m), вік (59,75 ± 0,82) років}. Аналіз проводили залежно від наявності або відсутності антитіл до хронічної фази вірусної інфекції. Визначення відносної довжини теломер (relative telomere length – RTL) лімфоцитів ПК проводили за допомогою flow-FISH методу (проточно-цитометрична флуоресцентна гібридизація in situ), субпопуляції імунокомпетентних клітин досліджували з використанням проточної цитометрії (FacsCalibur, BD) і стандартних комбінацій моноклональних антитіл (CD45/14, CD3/19, CD4/8, CD3/HLADR, CD3/16/56, TCR); визначення статусу противірусного імунітету проводили за допомогою імуноферментного аналізу, зокрема визначали антитіла до хронічної фази захворювання, а саме до вірусу гепатиту С (ВГС), цитомегаловірусної інфекції (ЦМВ), токсоплазми гондії (ТОКС), вірусу простого герпесу (ВПГ) та вірусу Епштейн-Барр (ВЕБ-VCA IgG та ВЕБ-NA IgG).
Об’єкт дослідження – ПК учасників ЛНА на ЧАЕС.
Результати. Скорочення відносної довжини теломер пов’язане з носійством вірусної інфекції на груповому рівні. Статистично достовірні зміни показника RTL було продемонстровано між дослідними групами (M ± SD) (ВГС-негативна 15,27 ± 3,35, ВГС-позитивна 13,09 ± 3,05, p < 0,08, n = 12/52) та визначено тенденцію (ЦМВ-негативна 15,99 ± 5,41, ЦМВ-позитивна 14,86 ± 3,46 (М ± SD), p < 0,57, n = 11/53; ВПГ-негативна 17,01 ± 1,35, ВПГ-позитивна 14,79 ± 3,80, р < 0,33, n = 13/51; ТОКС-негативна 15,94 ± 3,41, ТОКС-позитивна 14,30 ± 3,81 (М ± SD), р < 0,23, n = 27/37). Ці односпрямовані зміни можуть бути пов’язані з передчасним старінням імунокомпетентних клітин. Опозитні зміни було продемонстровано в групі учасників ЛНА на ЧАЕС з носійством ВЕБ-NA. Визначено статистично достовірне підвищення показника RTL порівняно з групою учасників ЛНА на ЧАЕС з відсутністю антитіл до хронічної фази ВЕБ-NA (EBV-NA-негативна 11,25 ± 3,02 (М ± SD), EBV-NA-позитивна 16,15 ± 3,08 (М ± SD), р <0,001, n = 15/49).
Висновки. Дослідження підтвердило припущення про зв’язок між довжиною теломер лімфоцитів периферичної крові, хронічною вірусною інфекцією та пізніми радіоіндукованими ефектами в імунокомпетентних клітинах. Зміни довжини теломер на тлі імунної дисфункції можуть бути ознакою клітинного старіння, а супутня хронічна вірусна інфекція, така як вірус гепатиту С і вірус Епштейн-Барр, може створювати підґрунтя для «помилкової» репарації ДНК, створюючи умови для злоякісної трансформації.
Ключові слова: радіація, відносна довжина теломер, хронічні вірусні інфекції.
Проблеми радіаційної медицини та радіобіології. 2017. Вип. 22. C. 372–381.
 повний текст
|
