|
Н. С. Домбровська, О. Я. Плескач
Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України», вул. Мельникова, 53, м. Київ, 04050, Україна
РІВЕНЬ ЗАГАЛЬНОГО АДИПОНЕКТИНУ В КРОВІ УЧАСНИКІВ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ НА ЧАЕС ЙОДНОГО ПЕРІОДУ, ЯКІ ХВОРІЮТЬ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ (огляд літератури та результати досліджень)
Мета: визначення рівня загального адипонектину в учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на ЧАЕС йодного періоду, які були опромінені в молодому віці та хворіють на ЦД 2 типу.
Матеріали та методи. Обстежено 111 УЛНА на ЧАЕС йодного періоду, опромінених у молодому віці (18–35 років), які були розподілені на дві групи: I група (основна) – 66 осіб з ЦД 2 типу; II група (порівняння) – 45 осіб за наявності незміненого глюкозотолерантного тесту. Дози загального опромінення коливалися в діапазоні 10,0–860,0 мЗв. III група (нозологічного контролю) – 20 осіб, які страждають на ЦД 2 типу, але не зазнали дії іонізуючого випромінювання (ІВ); IV група – практично здорові. Групи спостереження були репрезентативними за віком. Визначалися антропометричні показники і показники глікемічного контролю. Розраховували індекс гомеостатичної моделі оцінки інсулінорезистентності (HOMA-ІР). Рівень загального адипонектину визначали імуноферментним методом. Статистичну обробку отриманих даних проведено за допомогою програмного забезпечення Місrosoft® Ехсel 2002.
Результати та висновки. Концентрація загального адипонектину в сироватці крові в УЛНА на ЧАЕС йодного періоду, які хворіють на ЦД 2 типу, з нормальною, надлишковою масою тіла і різними ступенями ожиріння була статистично значуще нижчою, порівняно з практично здоровими та УЛНА з нормальним глікемічним контролем. Виявлено середньої сили обернений кореляційний зв’язок між рівнем загального адипонектину і ступенем ожиріння в УЛНА, які хворіють на ЦД 2 типу (t = -0,367, p < 0,05). Зі збільшенням тривалості захворювання відбувається зниження концентрації загального адипонектину в сироватці крові в УЛНА на ЧАЕС йодного періоду, які хворіють на ЦД 2 типу та в групі нозологічного контролю. Найбільш сприятливий тип глікемічного профілю мали пацієнти основноїгрупи з вищими рівнями загального адипонектину в сироватці та найнижчим індексом маси тіла (до 25 кг/м2). Збільшення індексу маси тіла супроводжувалося несприятливим поєднанням патологічних змін глікемічного метаболізму (збільшення концентрації глюкози, ІРІ, HbA1c), інсулінорезистентності (достовірне збільшення HOMA) на тлі зменшення концентрації загального адипонектину. Проведений аналіз показав відсутність достовірних відмінностей рівня адипонектину в дозових підгрупах. В той же час достовірні відмінності між основною групою і групою порівняння встановлені в 2–5-й дозових підгрупах, що обумовлено різною кількістю осіб з метаболічним синдромом (ожирінням) в групах.
Ключові слова:цукровий діабет 2 типу, загальний адипонектин, ЧАЕС.
Проблеми радіаційної медицини та радіобіології. 2017. Вип. 22. C. 353–371.
 повний текст
|
