|
О. В. Гасанова1, Е. О. Саркісова1, А. А. Чумак1, Л. М. Овсяннікова2, О. В. Носач2,
Л. М. Альохіна1, В. А. Гасанов3, В. В. Крижанівська1
1Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України», вул. Мельникова, 53, м. Київ, 04050, Україна
2Національна Академія медичних наук України, вул. Мельникова, 53, м. Київ, 04050, Україна 3Технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім. І. Сікорського», пр!т Перемоги, 37, м. Київ, 03056, Україна
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГЕПАТОПРОТЕКТОРІВ, ЗАСТОСОВАНИХ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ НЕАЛКОГОЛЬНОГО СТЕАТОГЕПАТИТУ, АСОЦІЙОВАНОГО З ГЕРПЕСВІРУСНОЮ ІНФЕКЦІЄЮ, У ПОСТРАЖДАЛИХ ВНАСЛІДОК АВАРІЇ НА ЧАЕС
Мета дослідження: визначити ефективність різних груп гепатопротекторів при лікуванні постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС з неалкогольним стеатогепатитом (НАСГ) за результатами оцінки метаболічних змін і супресії персистуючих інфекцій.
Матеріали та методи. У дослідження увійшли 104 особи, чоловіки з НАСГ, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і перебували на обстеженні та лікуванні в умовах клініки ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України». Аналіз перебігу функціонального стану печінки до та після лікування гепатопротекторами проводився за допомогою лабораторних методів дослідження.
Результати. При лікуванні постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС з НАСГ гепатопротектори різних груп мали відмінності за впливом на різні ланки патогенезу захворювання. Препарати урсодезоксихолевої кислоти (УДХК) і препарати розторопші нормалізували функціональний стан печінки та порушення жирового обміну. Лікування есенціальними фосфоліпідами усувало цитолітичний синдром з достовірним зниженням концентрації в крові аланінамінотрансферази (р < 0,05), але призводило до підвищення вмісту лужної фосфатази (р < 0,001), бета-ліпопротеїдів (р < 0,05) і тригліцеридів (р < 0,05), залишався підвищеним рівень загального холестерину до (7,0 ± 0,8) ммоль/л. Препарати амінокислот (АК) нормалізували рівень амінотрансфераз, усували симптоми холестазу з достовірним зниженням концентрації білірубіну (р < 0,001) та лужної фосфатази (р < 0,001), позитивно впливали на жировий і вуглеводний обмін – знижувалися рівні бета-ліпопротеїдів (р < 0,05), тригліцеридів та глюкози. Лікування гепатопротекторами позитивно впливало на стан антиоксидантного захисту (АОЗ) – знижений до лікування у 56,5 % хворих, після лікування залишився таким у 28,6 % (р < 0,05), зменшилась кількість хворих з підвищеними показниками перекисного окислення ліпідів з 39,1 % до 21,4 %. Титри антитіл до персистуючих герпесвірусних інфекцій, підвищені до початку лікування, під впливом гепатопротекторів не знижувалися до референтних значень.
Висновок. Найбільш ефективними виявилися препарати на основі АК, при лікуванні якими нормалізувалися функціональний стан печінки, жировий і вуглеводний обмін, відбулося зниження процесів ліпопероксидації та покращення стану АОЗ. Вплив препаратів АК та УДХК на рівень антитіл до герпесвірусної інфекції потребує подальшого вивчення.
Ключові слова: неалкогольний стеатогепатит, гепатопротектори, метаболічні зміни, персистуюча інфекція, лікування, наслідки аварії на ЧАЕС.
Проблеми радіаційної медицини та радіобіології. 2017. Вип. 22. C. 339–352.
 повний текст
|
