|
О. Д. Базика, Д. О. Білий
Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України», 53, вул. Мельникова, м. Київ, 04050, Україна
СЕРЦЕВО-СУДИННІ ЗАХВОРЮВАННЯ ТА СТАН СИСТОЛІЧНОЇ ФУНКЦІЇ ЛІВОГО ШЛУНОЧКА В УЧАСНИКІВ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ АВАРІЇ (ЗА ДАНИМИ 30-РІЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ)
Мета дослідження полягала у вивченні в учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) динаміки розвитку захворювань системи кровообігу за 30-річний період після опромінення, зміни стану систолічної функції лівого шлуночка (ЛШ) серця та особливості його ремоделювання.
Матеріали та методи. Обстежено 144 УЛНА на ЧАЕС, включаючи 52 хворих, які перенесли гостру променеву хворобу (ГПХ) 1–3 ст. тяжкості, та 105 осіб контрольної групи (КГ). УЛНА були розподілені на дві підгрупи: без ознак ГПХ (ГПХ0) та ті, що перенесли ГПХ 1–3 ступеня тяжкості (ГПХ). Всі обстежені були чоловіками, які до початку аварії на ЧАЕС не мали ознак серцево-судинної, нервової, легеневої або ендокринної патології. Їх середній вік на початок аварії був 33,9–37,7 років. В програму дослідження входили клінічне обстеження, ехокардіографія, ретроспективний та статистичний аналіз.
Результати. В УЛНА, включаючи реконвалесцентів ГПХ, гіпертонічна хвороба (ГХ) розвинулась на 12 років, а ішемічна хвороба серця (ІХС) на 9–11 років вірогідно раніше, ніж серед порівнянних за віком неопромінених пацієнтів. В післяаварійному періоді відмічалося збільшення середніх показників товщини задньої стінки ЛШ (ЗСЛШ), міжшлуночкової перетинки (МШП), маси міокарда та індексу маси міокарда, які зростали зі збільшенням тривалості захворювання на ГХ. За 30-річній період спостереження серед УЛНА і осіб КГ виявлено від 14,3 до 28,6 % пацієнтів зі збільшенням об’ємів ЛШ, в яких була знижена фракція викиду (ФВ), що свідчило про розвиток систолічної дисфункції ЛШ з явищами лівошлуночкової серцевої недостатності (СН). Зниження ФВ з більшою статистичною силою корелювало зі збільшенням кінцево-систолічного об’єму (КСО). Серед УЛНА і осіб КГ від 77,3 до 84,8 % хворих мали клінічні ознаки СН при збереженої ФВ. З цього числа в 56–63,6 % пацієнтів спостерігалася концентрична, а в 18,8–26,7 % – ексцентрична гіпертрофія ЛШ (ГЛШ), в 6,1–15,6 % хворих була нормальна геометрія ЛШ або його концентричне ремоделювання.
Висновки. УЛНА та неопромінені особи вірогідно розрізнялися між собою за часом виникнення в них ГХ та ІХС, які раніше розвивалися в УЛНА, включаючи реконвалесцентів ГПХ. Зміни структурно-функціонального стану міокарда ЛШ в процесі тривалого спостереження не мали вірогідних відмінностей між УЛНА та неопроміненими особами і полягали в потовщенні ЗСЛШ і МШП, що обумовлювало розвиток ГЛШ. В УЛНА та осіб КГ домінувала концентрична ГЛШ. Систолічна дисфункції ЛШ зі зниженням ФВ та збільшенням КСО в клінічному плані характеризувалась лівошлуночковою СН. Серед УЛНА і осіб КГ з клінічними ознаками СН зі збереженої ФВ, більш
половини пацієнтів мали ознаки концентричної гіпертрофії.
Ключові слова: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, іонізуюче випромінювання, гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, систолічна дисфункція лівого шлуночка, гіпертрофія міокарду.
Проблеми радіаційної медицини та радіобіології. 2017. Вип. 22. C. 292–305.
 повний текст
|
