|
О. А. Бойко1, Г. Й. Лавренчук1, А. І. Липська2, В. В. Талько1, В. С. Асмолкова3
1Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України», 53, вул. Мельникова, м. Київ, 04050, Україна
2Інститут ядерних досліджень Національної академії наук України, проспект Науки, 47, 03680, м. Київ, Україна
3Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна Національної академії наук України, вул. Леонтовича, 9, 01601, Київ, Україна
ОСОБЛИВОСТІ МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНИХ ЗМІН У ПЕРВИННІЙ КУЛЬТУРІ КЛІТИН ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ НАЩАДКІВ ЩУРІВ, ПРЕНАТАЛЬНО ОПРОМІНЕНИХ РАДІОІЗОТОПОМ ЙОДУ-131
Мета: дослідити морфологічні зміни в первинній культурі клітин щитоподібної залози новонароджених щурів, батьки яких були пренатально опромінені радіоізотопом йоду-131.
Матеріали і методи: отримання та культивування первинних культур клітин із тканин щитоподібної залози новонароджених щурів, цитологічні (отримання та аналіз препаратів культур клітин для оптичної мікроскопії), біофізичні (протокова цитофлюориметрія), статистичні.
Результати: було показано, що в первинній культурі клітин щитоподібної залози нащадків щурів, пренатально опромінених радіоізотопами йоду-131, спостерігали ознаки деструктивно-дегенераційних змін, які були найбільш виражені при опроміненні тварин обох статей. Збільшення кількості дво- і триядерних клітин та індукція перснеподібних клітин свідчать про істотні генотоксичні порушення і вказують на нестабільність геному у нащадків тварин, опромінених радіоізотопом йоду-131.
Висновки. Аналіз та кількісна характеристика морфофункціональних показників у первинній культурі клітин щитоподібної залози новонароджених щурів, батьки яких були опромінені пренатально радіоізотопами йоду-131, показала, що під впливом опромінення щитоподібна залоза зазнає деструктивних змін на клітинному рівні навіть у нащадків другого покоління і призводить до порушення її функцій.
Ключові слова: радіоізотоп йоду-131, культура клітин щитоподібної залози щурів, мітоз, проліферація, апоптоз.
Проблеми радіаційної медицини та радіобіології. 2017. Вип. 22. C. 172–183.
 повний текст
|
