ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ ВМІСТУ РАДІОЙОДУ У ЩИТОПОДІБНІЙ ЗАЛОЗІ МЕШКАНЦІВ УКРАЇНИ (1986 РІК)
І. А. Ліхтарьов, Л. М. Ковган, М. І. Чепурний, С. В. Масюк
Державна установа “Національний науковий центр радіаційної медицини” Національної академії медичних наук України, вул. Мельникова, 53, м. Київ, 04050, Україна
Мета. Аналіз, ревізія, оцінка надійності і точності результатів усіх вимірювань радіойоду у щитоподібній залозі мешканців України, що були здійснені у 1986 році, та обґрунтування коефіцієнтів калібрування, які мають бути застосовані при інтерпретації вимірювань, виконаних некаліброваними приладами.
Матеріали та методи. На основі даних 150 тис. прямих вимірювань вмісту 131I у щитоподібній залозі, отриманих в рамках тиреодозиметричного моніторингу 1986 року, розраховано активність радіойоду у щитоподібній залозі мешканців найбільш забруднених регіонів України. Розроблено методику розрахунку похибок вимірювань та визначено їх точність у припущенні, що щільність розподілу похибок основних параметрів вимірювання близька до гаусівської. За результатами лабораторних вимірювань визначено калібрувальні коефіцієнти інтегральних радіометрів СРП-68-01 – приладів, що найчастіше використовувались при проведені тиреодозиметричного моніторингу.
Результати. Розподіл оцінок вмісту радіойоду в щитоподібній залозі є близьким до логнормального з середнім геометричним – 4,8 кБк та геометричним стандартним відхиленням – 3,8. Більшість цих оцінок (90 %) лежить в інтервалі 0,58–47 кБк, а основний масив значень їх відносних похибок (90 %) лежить в межах 0,1–0,6. Таким чином, одержано модель спостереження радіоактивності ЩЗ з класичною адитивною похибкою.
Ключові слова: Чорнобильська катастрофа, щитоподібна залоза, радіоактивне опромінення, тиреодозиметричний моніторинг, калібрувальний коефіцієнт, похибки вимірювання.
Проблеми радіаційної медицини та радіобіології. 2015. Вип. 20. C. 185–203.
 повний текст
|
