ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЗОВАНОГО ПЕРЕСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ ЖИТЕЛІВ ІЗ ЗОНИ БЕЗУМОВНОГО (ОБОВ’ЯЗКОВОГО) ВІДСЕЛЕННЯ ЯК ЗАХОДУ ПРОТИРАДІАЦІЙНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ
Н. В. Гунько
Державна установа “Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України”, вул. Мельникова, 53, м. Київ, 04050, Україна
Мета. Метою дослідження була оцінка з позицій радіаційної біології ефективності організованого переселення жителів із зони безумовного (обов’язкового) відселення як заходу протирадіаційного захисту населення після аварії на Чорнобильській АЕС.
Матеріали й методи. Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативно-методичні документи, що регламентують проведення організованого переселення жителів із радіоактивно забруднених територій України; дані Державної служби статистики України щодо термінів та обсягів переселення жителів із радіоактивно забруднених населених пунктів. Джерелом інформації для розрахунків відвернутих доз за рахунок переселення стали узагальнені за 1986–1997 рр. та до 2055 р. дані щодо ретроспективно-прогнозних доз опромінення жителів населених пунктів України, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Використано комплекс методів теоретичного дослідження й аналізу емпіричних даних, розрахунковий, о системний та медико-біологічний підходи.
Результати й висновки. Показано, що з позиції радіаційної біології обов’язкове переселення жителів із зони безумовного (обов’язкового) відселення (далі зона 2) для призупинення опромінення як засіб захисту населення від дії аварійного іонізуючого випромінювання в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС було науково обґрунтованим й доцільним. Відсутність в країні даних щодо індивідуальних доз опромінення переселенців зменшує можливості оцінки ефективності організованого переселення з позиції “доза-ефект” та принципу “користь-шкода”. Найбільш корисним з точки зору рівня відвернутої дози за життя було переселення у 1990 та 1991 рр. Завдяки переселенню відвернута доза за життя у найбільш вразливої з радіобіологічних позицій до дії іонізуючого випромінювання групи потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи (діти у віці 0 років на момент аварії) коливалась від 11,2 до 28,8 мЗв (розраховано для Переїздівської селищної ради Житомирської області). Після 2000 р. переселення майже не проводилося й досі не здійснено в передбачених обсягах. Відстрочення переселення та його незавершеність знизили ефективність цього заходу в системі протирадіаційного захисту населення.
Ключові слова: радіоактивно забруднені території, зона безумовного (обов’язкового) відселення, переселення населення, відвернуті дози опромінення.
Проблеми радіаційної медицини та радіобіології. 2015. Вип. 20. C. 174–184.
 повний текст
|
