ПІСЛЯАВАРІЙНІ ЗМІНИ СТАНУ ЗДОРОВ'Я УЧАСНИКІВ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ НА ЧАЕС 1986–1987 рр. (ПЕРІОД СПОСТЕРЕЖЕННЯ 1988–2012 рр.)
В. О. Бузунов1, Ю. С. Войчулене1, Т. Є. Домашевська1, Т. П. Хабарова2, Г. І. Картушін2
1Державна установа “Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України”, вул. Мельникова, 53, м. Київ, 04050, Україна
2Державна установа “Український центр інформаційних технологій та Національного реєстру” МОЗ України, вул. Крамського, 21а, м. Київ, 03115, Україна
Мета. Визначити післяаварійні зміни стану здоров’я учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986–1987 рр., особливості розвитку непухлинної захворюваності.
Матеріали і методи. Проведено довгострокове когортне епідеміологічне дослідження (період спостереження 1988-2012 рр.) за даними Державного реєстру України осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Когорта дослідження – 196 423 осіб чоловічої статі, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986–1987 рр. Для дослідження застосовано епідеміологічні та математико-статистичні методи.
Результати. Встановлено значне погіршення стану здоров’я учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (УЛНА), що обумовлено ростом широкого спектру непухлинних захворювань, насамперед хвороб системи кровообігу, органів травлення, дихання, нервової, ендокринної, сечостатевої систем. У післяаварійному періоді суттєво збільшились рівні інвалідності й смертності внаслідок непухлинних хвороб. Основна частка у структурі причин інвалідності і смерті належить хворобам системи кровообігу. При дослідженні динаміки непухлинної захворюваності встановлено, що на етапі 1988–1992 рр. спостерігається найвищий за весь післяаварійний період рівень психічних розладів, розладів поведінки і хвороб нервової системи, в основному за рахунок збільшення розладів вегетативної нервової системи. Починаючи з етапу 1993–1997 рр., рівень зазначеної патології суттєво знижується і залишається стабільним у наступні роки спостереження. Таким чином, можна припустити, що у ранньому післяаварійному періоді найбільший вплив на стан здоров’я УЛНА чинив фактор стресу в комплексі з радіаційним чинником. Результатом комплексної дії цих факторів можна вважати маніфестацію інших непухлинних хвороб у віддаленому післяаварійному періоді.
Висновки. За результатами дослідження встановлено певне зростання рівня непухлинної захворюваності, інвалідності, смертності внаслідок непухлинної патології в УЛНА 1986–1987 рр.; максимальний рівень непухлинної захворюваності виявлено через 12–21 рік після аварії на ЧАЕС.
Ключові слова: Чорнобильська катастрофа, учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, непухлинні хвороби, захворюваність.
Проблеми радіаційної медицини та радіобіології. 2015. Вип. 20. C. 157–173.
 повний текст
|
