|
В. О. Сушко, О. М. Татаренко, О. О. Колосинська, Д. Д. Гапєєнко
Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії
медичних наук України», вул. Юрія Іллєнка, 53, м. Київ, 04050, Україна
ЕКСПЕРТИЗА ПРИЧИННОГО ЗВ’ЯЗКУ РОЗВИТКУ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ З УЧАСТЮ В РОБОТАХ ПО ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС У ВІДДАЛЕНОМУ ПІСЛЯАВАРІЙНОМУ ПЕРІОДІ
Втрата здоров’я та працездатності, а також випадки смерті через хвороби системи кровообігу (ХСК), в першу
чергу артеріальної гіпертензії (АГ), внаслідок впливу радіаційного опромінення (РО) в умовах Чорнобильської
катастрофи (ЧК) при виконанні професійних, військових або службових обов’язків та/або проживанні на
радіоактивно забруднених територіях, додаткове опромінення не з власної провини внаслідок радіаційної
аварії, викликали розроблення спеціальної форми медичної експертизи як частини системи медичного соціального захисту для цих постраждалих контингентів.
Мета: оптимізувати критерії прийняття рішень щодо експертної оцінки причинного зв’язку розвитку і прогресування АГ з впливом РО в учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (УЛНА) у віддаленому післяаварійному періоді на основі дослідження відношення шансів термінів перебігу захворювання.
Матеріал і методи. Ретроспективний аналіз структури 16 073 справ постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС), розглянутих Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ України з встановлення причинного зв’язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих
чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (ЦМЕК) впродовж 2014–2016 рр., дозволив сформувати групу з 401 УЛНА, хворих на АГ, для визначення відношення шансів термінів перебігу захворювання. Основну групу склали 330 УЛНА, для яких розвиток АГ пов’язаний з участю в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС
(ЛНА), групу порівняння – 71 УЛНА, стосовно яких були прийняті негативні експертні рішення. В УЛНА обох груп
доза зовнішнього опромінення (ДЗО) суттєво не відрізнялась: в основній групі – (0,155 ± 0,085) Зв, в УЛНА групи порівняння – (0,135 ± 0,086) Зв (р = 0,868).
Результати. У віддаленому післяаварійному періоді ХСК займають друге місце (39,62 %) в структурі медичної експертизи причинного зв’язку розвитку і прогресування захворювань з впливом РО щодо всіх категорій постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. Частка випадків АГ становила 28,4 % від загальної кількості розглянутих справ УЛНА. У структурі розгляду випадків зв’язку захворювань в УЛНА, що призвели до смерті, частка АГ становила 17,8 %. В УЛНА основної групи АГ розвивалася через (9,4 ± 6,2) років після участі в ЛНА, що на 6 років раніше, ніж в осіб групи порівняння (р < 0,001). АГ в основній групі УЛНА на ЧАЕС розвивалася у віці, на 5,8 року молодшому, ніж у групі порівняння (р = 0,0005). Необхідність у стаціонарному лікуванні виникала на 8,6 року раніше (через (14,6 ± 7,7) років), ніж в
УЛНА групи порівняння (р < 0,001). При ДЗО більше 0,05 Зв зростає вірогідність розвитку та прогресування АГ, пов’язаної з участю в роботах з ЛНА на ЧАЕС. Для медичної експертизи причинного зв’язку розвитку та прогресування АГ
з роботами з ЛНА на ЧАЕС при ДЗО більше 0,20 Зв важливе доказове значення мають наступні критерії: терміни розвитку соматоформної вегетативної дисфункції (СВД) (впродовж 3,5 року) і трансформації в АГ (протягом 7 років), верифікації діагнозу АГ (впродовж 9,5 року), стаціонарного лікування з приводу СВД або АГ (протягом 15 років), судинних подій (гострого порушення мозкового кровообігу (ГПМК) – впродовж 24 років після участі в роботах з ЛНА або
11 років після встановлення діагнозу АГ; інфаркту міокарда (ІМ) – протягом 22 років після участі в роботах з ЛНА
або через 10,5 року після визначення діагнозу АГ), встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності).
Висновок: Радіаційний фактор доказово впливає на розвиток і прогресування АГ в УЛНА. Критерії розвитку та
прогресування АГ в УЛНА можуть бути використані для доказової медичної експертизи оцінки причинного
зв’язку захворювання з роботами з ЛНА на ЧАЕС у віддаленому післяаварійному періоді при ДЗО більше 0,20 Зв.
Ключові слова: іонізуюче опромінення, артеріальна гіпертензія, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, медична експертиза, Чорнобильська катастрофа.
Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2020. Вип. 25. C. 543-557. doi: 10.33145/2304-8336-2020-25-543-557
 повний текст
|
